У Києві презентували книгу з історіями кримських правозахисників, які працюють в екзилі й окупації

A+ A-

У Києві на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA було презентовано книгу “Кримський альбом: історії правозахисників”.

Видання містить свідчення та спогади кримських правозахисників, досвід їхньої роботи до і після окупації. Книга охоплює два десятки особистих історій про минуле, сьогодення і майбутнє людей, які, навіть втративши дім, продовжують боротьбу за захист прав людини в Криму, а також тих, хто протистоїть репресіям, залишаючись в окупації.

Це історії Ольги Аношкіної, Ескендера Барієва, Михайла Батрака, Олександри Дворецької, Адбурешита Джепарова, Лілі Гемеджи, Сергія Зайця, Синавера Кадирова, Еміля Курбедінова, Альони Луньової, Романа Мартиновського, Руслана Нечипорука, Валентини Потапової, Анни Рассамахіної, Дар’ї Свиридової, Ольги Скрипник та Віссаріона Асєєва, Ірини та Олександра Сєдових, Таміли Ташевої, Марії Суляліної і Володимира Чекригіна.

“Ця книга – про кримських правозахисників, яким після окупації Кримського півострова Росією довелося покинути дім. Для багатьох із них від’їзд, планований не довше ніж на три дні – тиждень, триває ось уже п’ять років. Але, навіть не маючи можливості бути в Криму, вони захищають права тих, хто залишився на півострові, допомагають внутрішньо переміщеним особам.

Також ця книга про людей, які до окупації не займалися громадською активністю, але з появою в рідному Криму БТР і “зелених чоловічків” не змогли залишатися байдужими. Ці люди стали правозахисниками та включилися в роботу зі збору й документування порушень прав людини, щоб злочини окупаційної влади не залишилися безкарними.

А ще ця книга про людей, які залишилися в Криму і, незважаючи на погрози і пресинг, продовжують правозахисну діяльність. Їхня боротьба за права людини, а точніше, за людей, яких окупаційна влада переслідує за їхні погляди або віру, приклад мужності, який багатьох надихає приєднатися до правозахисного руху“, розповіла Тетяна Печончик, керівниця Центру прав людини ZMINA.

Авторка книги, журналістка Ірина Виртосу на початку березня 2014 року була в Криму та стала очевидицею багатьох подій, які там розгорталися: “Ми відвідували мітинги, навідувалися до військових частин, слухали маршрутки і радіо. На вулиці свідомо обирали людні місця, постійно оглядалися, намагалися не використовувати в одному реченні “вибухонебезпечні” слова “Меджліс”, “Майдан”, “Грушевського”. У Криму я була менше тижня, але, здавалося, ніби прожила місяць – у незліченній кількості зустрічей, у безперервних розмовах про ситуацію в Україні, у силі емоцій. Важкий, тривожний місяць. А ще було страшно: у першу чергу від нерозуміння, що ж усе-таки відбувається“.

Ці події кардинально змінили життя багатьох героїв книги, і навіть п’ять років потому згадувати їх було нелегко, однак такі документальні свідчення дуже цінні.

Завжди, коли ми гортаємо історичні книги, то бачимо там багато фактів, посилань на літописи, джерела, серйозну літературу. Але мені в історичних книжках завжди більше подобалися мемуари сучасників, бо вони – живі і цікаві. У своїй книзі я намагалася донести історії наших героїв так само живо, як вони переповідають їх, водночас не відходячи від історичної правди, бо це – документ нашого часу“,  каже Ірина Виртосу.

Свобода – це вміння казати всупереч. Вміння говорити не так, як сказано говорити всім, переконаний один із героїв книги Синавер Кадиров, учасник кримськотатарського національного руху, політв’язень радянських часів. – Як і раніше, російські окупанти зараз домагаються того, щоб люди замовкли, вони хочуть поселити в Криму внутрішній страх. Бо коли люди не мовчать – це і називається “спротив”. Достатньо просто говорити про права людини. Правозахисники – це ті, хто не бояться говорити про людські права”.

Окупація Криму Росією кардинально змінила життя багатьох героїв книги. Наприклад, Володимир Чекригін до окупації працював у водолазній компанії в Севастополі і не планував змінювати професію. Найщирішим моїм бажанням було б ніколи не ставати героєм такої книги, я ніколи не думав ставати правозахисником – такими нас усіх зробила окупація. І більшість із тих, кого кинули в тюрми, стали активістами лише через те, що відбулося збройне захоплення Криму“, розповів Чекригін, який зараз працює в Кримській правозахисній групі.

Володимир Чекригін (з мікрофоном)

Ця книга показує людське обличчя історії, яка вже перетворюється в хроніку. У кожній розповіді є маленький розділ – мрії. Мрії кожного героя. Це – надихаюча частина, мені її читати було найцікавіше. Хочу побажати, щоб мрії цих людей здійснилися“, каже одна з героїнь книги, юристка Української Гельсінської спілки з прав людини Дар’я Свиридова.

Синавер Кадиров (ліворуч) та Дар’я Свиридова (праворуч)

У Центрі прав людини ZMINA розповідають: історії 22 правозахисників, наведені у книзі,  це лише частина “мозаїки опору окупації та боротьби на захист прав людини в Криму”. Історії багатьох інших людей, які продовжують правозахисну діяльність в окупації або мають рідних у Криму, поки не можуть бути оприлюднені через ризики переслідування. Утім, автори книги сподіваються, що прийде час, коли і про них можна буде розповісти.

Ми чекаємо на звільнення правозахисників, які перебувають у в’язницях за сфабрикованими звинуваченнями в “тероризмі”. Тих, хто брав участь у роботі Кримської контактної групи з прав людини та ініціативи “Кримська солідарність”,  Еміра-Усеїна Куку, Сервера Мустафаєва та багатьох інших кримських татар і українців, які перебувають в ув’язненні в Російській Федерації та в окупованому нею Криму“, – заявила Тетяна Печончик.

Видання книги підтримав Фонд Будинків прав людини (Осло, Норвегія). Представниця цієї організації Ане Тусвік Бонде каже, що, переповідаючи персональні історії, важливо підвищувати обізнаність про захисників прав людини і ту важливу роботу, яку вони виконують:

Ми бачимо, як зростає підтримка кримських правозахисників в інших країнах Європи, на Балканах, у Білорусі, тому важливо, що ця книга вийде також англійською мовою. Мережа Будинків прав людини охоплює 16 організацій в 11 країнах. У нашій мережі є, наприклад, Білоруський Будинок прав людини, який працює у вигнанні у Вільнюсі. Те, що багато кримських правозахисників так само зараз працюють в екзилі, – це не крапка, не кінець, це – лише проміжний етап. Важливо домогтися, щоб усі правозахисники, які змушені були виїхати, змогли повернутися додому і продовжити свою роботу“.

Презентація книги “Кримський альбом: історії правозахисників” також планується на “Книжковому арсеналі” у Києві в травні 2019 року і на майданчиках міжнародних організацій.

ЗАВАНТАЖИТИ книжку “Кримський альбом. Історії правозахисників”


Збірка історій була укладена і презентована Центром прав людини ZMINA в межах спільного проекту з Будинком прав людини – Загреб (Хорватія) “Захисники прав людини: стандарти, мемуари та свідчення” за підтримки Фонду Будинків прав людини, який об’єднує правозахисні організації в різних країнах. Фонд Будинків прав людини базується в Осло, має офіс у Женеві і представництва в Брюсселі і Тбілісі.