Звернення журналіста Миколи Семени до учасників форуму ОБСЄ з людського виміру

A+ A-

 

Директору Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ ОБСЄ) Міхаелю Георгу Лінку

Комісару Ради Європи з прав людини Нілс Муйжнієксу

Верховному комісару ООН з прав людини Зейд Раад аль-Хусейну

Представнику ОБСЄ зі свободи медіа Дуні Міятович

Всім учасникам конференції ОБСЄ 2016 року з людського виміру

 

ЗВЕРНЕННЯ

Шановні правозахисники, учасники конференції ОБСЄ з людського виміру!

Скоро виповниться 50 років, як я працюю в журналістиці. Понад 33 роки з них я живу в Криму і працюю в ЗМІ України і Росії. Тема розвитку людини, закономірності становлення і розвитку громадянських свобод, в тому числі свободи слова та свободи медіа, аналіз політичних процесів, проблем розвитку демократії, запобігання зсувам влади в диктаторські режими — все це було темами моїх публікацій.

Але сьогодні я, як і ще три моїх колеги з Криму, — Андрій Клименко, Анна Андрієвська, Ільмі Умеров, а також кілька журналістів в самій Росії, — піддаємося кримінальному переслідуванню за висловлювання, які російський кримінальний кодекс, починаючи з березня 2015 року, кваліфікує як “заклики до порушення територіальної цілісності Російської Федерації”, хоча наші публікації стосувалися Криму – території, яка не належить Росії згідно з міжнародним правом. Ми безпідставно внесені до списків екстремістів, наші громадянські  і людські права незаконно обмежені.

При цьому моя кримінальна справа, як і справи моїх колег, є тільки частиною широкого процесу наступу влади Росії на права громадянського суспільства і прав людини. У країні, де насильницьки знищена політична опозиція, на прикладі Криму зараз відпрацьовуються методи насильницького придушення всіх громадянських свобод.

Кримчани позбавлені права на інформацію — всіляке поширення інформації, крім офіційної російської пропаганди, карається як злочин. У Криму владою заблоковані від 40 до 60 сайтів в інтернеті, забороняється поширення інших ЗМІ, крім російських офіційних. Кримчани позбавлені права на свободу слова — всі висловлювання, що йдуть врозріз з офіційною політикою Кремля, забороняються й караються в кримінальному порядку, як це видно на нашому прикладі.

Вибори, як і “референдум” 2014 року, фальсифікуються. Дозволяється діяльність виключно провладних громадських організацій, реалізація тільки провладних ініціатив. Національно-культурні організації перереєстровані, переглянутий їхній склад, затверджені нові статути, в яких порушуються принципи самостійності.

У навчальних закладах мінімізовано вивчення національних мов і літератури, ведеться тотальна русифікація, вивчення історії фальсифікується, запроваджено військову підготовку, фактично ведеться пропаганда війни і виправдовуються методи насильства в політиці, насаджуються національна нетерпимість щодо українців і кримських татар. Крим, колишній світовий курорт і культурно-історична Мекка, за словами міністра оборони Росії Сергія Шойгу, нині “перетворений на неприступну військову фортецю”.

Меджліс корінного в Криму кримськотатарського народу як виборний орган національного самоврядування, заборонено, ключові його діячі, як і активісти українських національно-культурних і просвітницьких організацій, насильницьки вигнані з Криму, щодо них також порушено кримінальні справи.

Правосуддя в Криму ліквідовано, всі суди приймають рішення і виносять вироки за вказівкою влади. Кримські, як і російські, суди нині є частиною єдиної репресивної системи влади, яка переслідує всіх інакодумців.

Всупереч рекомендаціям пана Нілса Муйжнієкса, який відвідав Крим рік тому, за цей час “випадки серйозних порушень прав людини, серед яких — вбивства, насильницькі зникнення, фізично жорстоке поводження і незаконні затримання та репресії”, не тільки не розслідувані, винні не притягнуті до відповідальності, але їхня кількість збільшилася, а рівень і небезпека загроз щодо кримчан значно посилилися.

Все це свідчить, що в Криму і в самій Росії, основи громадянського суспільства знищені, розвиток людського капіталу насильницьки припинено, моральний розвиток людини, якого ще давньогрецькі філософи вважали “мірою всіх речей”, перебуває під загрозою. Як сказав недавно Андрій Кончаловський, російський кінорежисер, чия картина “Рай” отримала приз “Срібний лев” на 73-му Венеціанському кінофестивалі, “духовне насильство я вважаю ще страшнішим, ніж навіть фізичне”. Кримчани ж живуть сьогодні і під духовним, і під фізичним насильством.

Шановні правозахисники!

Свавілля репресивної системи в Криму повинно бути припинено. Як підтверджують юристи, навіть відповідно до російського законодавства, зокрема, наші справи, як і багато інших, не містять складу злочину, і тому повинні бути припинені. Кримчанам повинні бути забезпечені й гарантовані всі громадянські свободи і права людини. Але цього не станеться без міжнародного правового контролю за ходом наших справ і за правової ситуації в Криму.

Можливості України щодо захисту своїх громадян в Криму обмежені російською військовою присутністю і відмовою правозахисникам в доступі на півострів. Більш того — глибина російських репресій досягла такого рівня, що протистояти їм зможе тільки широка міжнародна солідарність правозахисників. Ефект принесло б створення міжнародної правової структури із захисту громадянських свобод і прав людини в Криму, яка взяла б під контроль хід всіх політичних процесів, зробила б юридичну підтримку репресованим активістам, брала участь би в судових засіданнях, доводила б до відома світової громадськості інформацію про всі порушення прав людини і громадянських свобод. Я впевнений, що всі разом ми зможемо відстояти людські права кримчан і їх громадянські свободи.

Микола Семена, позаштатний оглядач “Радіо Свобода”, сайту “Крим.Реалії”, Всеукраїнської щоденної газети “День”.

Звернення поширюється за сприяння Центру інформації про права людини