Цифрова безпека та правила спілкування з окупантами: що варто пам’ятати тим, хто живе в окупації
Які заходи безпеки потрібно вживати тим, хто живе на окупованих територіях і тим, хто спілкується з мешканцями окупованих територій? Які бувають помилки і як їх не допустити?
Ведучі: Валентина Троян
Гостi: Альона Луньова, Еріка Авдєєва, Аліна Елєвтєрова
Нашими співрозмовниками були журналістка з Херсона Еріка Авдєєва, яка певний час мешкала в окупованому місті. Також до розмови доєдналися консультантка Лабораторії цифрової безпеки Аліна Елєвтєрова та директорка адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
Як убезпечити себе у розмовах з російськими окупантами?
Еріка Авдєєва: В окупації я разом із родиною пробула півроку. З досвіду можу сказати, що потрібно намагатися якомога менше потрапляти на очі військовим і завжди тримати себе в руках. Звичайно, при зустрічі з ними хочеться сказати все, що ти про них думаєш, але цього робити не варто. Бо це люди, які, на мій погляд, не мають жодних принципів і людяності. Для них нема різниці — перед ними чоловік, жінка чи дитина.
- Потрібно намагатися якомога менше потрапляти на очі військовим і завжди тримати себе в руках
Їх в окупованому Херсоні можна було зустріти скрізь — на ринках, у магазинах, на вулицях. Вони могли робити зауваження, могли намагатися заговорити з тобою, і іноді навіть проста відповідь могла їм не сподобатися. А відповідати їм потрібно було обов’язково, оскільки, якщо ти не відповідав, вони починали нервувати. На будь-яку нормальну відповідь вони могли сказати: «Ты мне хамишь», «Ты не умеешь общаться», «Ты похабно общаешься».
Я намагалася якомога менше пересуватися містом. Ці півроку я порівнюю із життям у концтаборі. Кожного дня окупанти встановлювали нові правила, яких потрібно дотримуватися. Коли я виходила з дому, я намагалася виходити не сама, а зі своєю мамою, і цікаво те, що інтерес вони проявляли більше до неї. Вони намагалися іноді з нею познайомитися, заговорити. Але були такі випадки, коли вони підходили і до мене.
Я була у магазині, обирала печиво, і вони підійшли і сказали, що це печиво смачне, запитали про мій вибір. Мені було незручно і неприємно, тому я сказала: «Вибачте, я дуже поспішаю». На щастя, вони далі не продовжили ніякого діалогу зі мною.
А з мамою говорили часто. Особливо буряти. Неодноразово вони зверталися у магазині і запитували, що краще придбати. Була така ситуація, коли буряти прийшли у супермаркет і вперше побачили курку-гриль. Вони почали у моєї мами запитувати – що воно таке, а як краще купувати – цілком чи по частинах.
- Була така ситуація, коли буряти прийшли у супермаркет і вперше побачили курку-гриль
Одного разу до неї підійшов військовий і сказав: «Привет. Давай знакомится. Я — Эльдар. А как тебя зовут?». Мама сказала, що дуже поспішає, але він почав ходити за нею по магазину, говорити, що хоче з нею познайомитися, що вона гарна жінка.
А одного разу до неї підійшов саме російський військовий, запитав, чому вона стоїть біля магазину, не заходить. Він сказав, що йому не подобається, що вона там стоїть, хоча вона нікого не чіпала, і що вона має зайти до магазину і купити російські товари. Вона відповіла, що не хоче купувати. Він почав бути агресивним, говорив, що вона спілкується «нахабно», що вона не має на це право і фактично виник конфлікт.
Слухайте повну розмову за посиланням.
