ОГП визнає важливість журналістських матеріалів з тем колабораціонізму та воєнних злочинів — дискусія

Журналісти відіграють важливу роль у висвітленні кримінальних справ стосовно колабораціонізму та міжнародних злочинів, вчинених під час російської війни проти українського народу.

Про це у Києві під час дискусії JustTalk про особливості застосування законодавства про колабораційну діяльність заявив заступник начальника управління Офісу генерального прокурора Олександр Жила.

У своєму виступі Олександр Жила покладає великі надії на висвітлення обставин цієї категорії кримінальних справ.  

“Рукописи та електронні докази – не горять… Наші майбутні покоління будуть надавати оцінку подіям, які розгортаються, саме не з матеріалів кримінальних справ, а із журналістських розслідувань та висвітлених історій”, – сказав він. 

Олександр Жила додав, що результати роботи журналістських розслідувань від судових журналістів привертали увагу юристів, суддів, прокурорів ще до повномасштабного вторгнення Росії. Оскільки журналісти ретельно вивчають обставини, що сталися в суді, що постановив суд, які аргументи використовував, якими були аргументи сторін.

Журналіст видання судової журналістики “Ґрати” Олексій Арунян розповів, що не вперше чує таку тезу, що саме журналісти роблять внесок у правосуддя, висвітлюючи такі справи.

Медійник, який висвітлює кримінальні справи про колабораціонізм на звільнених територіях, розповів про одну таку справу у Дніпрі. У ній підсудним був головний інженер у залізничних майстернях міста Лиман Донецької області.

“Хоча майстерня не працювала, бо там залізницю зруйнували, вони натомість прибирали господарчі приміщення залізниці. Чоловіка ув’язнили у СІЗО, мама на засіданні плаче, адвокатка обурюється: “Як так може бути, що ті люди, які запрошували росіян і ходили з російськими прапорами, їм нічого, бо виїхали, а лиманці, які хотіли вижити – сидять у в’язниці. А прокурорка з почуття вини відказує: “У нас такий кодекс, ми маємо застосовувати норму статті. У нас на засіданні є журналіст, може він про це напише статтю?”, – розповів Олексій Арунян.

Медійник вказує на тенденцію, що громадяни, які реально підтримували Росію та допомагали росіянам захопити українську територію, виїхали разом з окупаційними військами. А серед тих обвинувачуваних за статтею про колабораціонізм він не побачив жодної людини, яка б реально підтримувала Росію.

“Здебільшого там були люди, які так чи інакше були вимушені. Лиман – дуже зруйноване місто. Він приблизно виглядає, як Маріуполь. Лінія фронту проходила через місто двічі. Там – постапокаліпсис. Люди не мали грошей, не було магазинів, роботи. І в таких умовах вони вимушені були йти на співпрацю”, – сказав Олексій Арунян.

Крім того, журналіст розповів, що у межах спецпроєкту “Лиман: чужі серед своїх” він висвітлював кримінальну справу електрика Дмитра Герасименка, який під час тимчасової окупації міста очолив службу, що відновлювала електропостачання. Чоловік пояснював, що він пішов на цю роботу, бо йому треба було прогодувати свою родину і місту потрібна була електроенергія. Його заарештували.

“Я був майже на усіх судових засіданнях і не побачив, щоб суд хотів розібратися у мотивах цієї людини. Суд був суто формальним. Після дебатів через п’ять хвилин суддя оголосила вирок і одразу сторонам видали текст рішення. Це свідчить про те, що вирок суддя написала ще до дебатів”, – розповів журналіст.

Поміж іншим Олексій Арунян вказує, що у таких обвинувачених зазвичай небагато грошей на захист. У таких справах часто підсудних захищають адвокати безоплатної правової допомоги, які, за його спостереженнями, не завжди добре виконують свої обов’язки. І відтак зазвичай такі справи не доходять до апеляційної інстанції. 

Також журналісту видається, що у діях двох громадських діячок, так званих “квартальних” у Лимані немає складу злочину. Слідчі кваліфікували їхні дії як “обіймання посади в окупаційних органах влади”, тоді як ці жінки є представницями органу самоорганізації населення, який діє на підставі закону України “Про органи самоорганізації населення”.  

Олексій Арунян пояснив, що у цьому місті, окрім органів місцевого самоврядування, є ще й органи самоорганізації населення.

“Там на кожній вулиці є вулична. Зазвичай це активна жінка, яка слідкує за порядком на вулиці і є посередником між місцевою владою і своїми сусідами. Ці вуличні обирають голів мікрорайонів, які координують роботу вуличних. Така система самоорганізації населення існувала ще до окупації міста”, – пояснив журналіст.

Він додав, що, коли Росія окупувала Лиман, місто було зруйноване, а у жителів було дуже багато проблем: зруйновані та пошкоджені будинки, сміття ніхто не вивозив, тіла валялися по вулицях, цвинтар був замінований. Тоді було незрозуміло, як ховати людей, де брати їжу та як ремонтувати будівлі. 

За його словами, жителі міста йшли до вуличних, а ті до голів мікрорайонів. А ті вже – до окупаційної влади із запитом, що їм робити.

“Після звільнення Лимана ці голови мікрорайонів продовжують виконувати свої функції та комунікують із легальною українською владою. Утім, СБУ затримала двох літніх жінок за колабораціонізм та арештувала їх. Одній з них суд вже оголосив вирок і засудив на п’ять років позбавлення волі. І тут суддя знову оголосила вирок через п’ять хвилин після дебатів”, – повідомив Арунян. 

Медійник вважає, що українські ЗМІ побоюються висвітлювати кримінальні справи про колабораціонізм і інтерес до таких кейсів спостерігається лише у міжнародних журналістів.

Олексій Арунян зізнався, що очікував гіршої реакції аудиторії на висвітлення цієї категорії справ, утім, у читачів є розуміння перегинів у цій сфері. 

“Нам, звичайно, писали, що нас самих треба перевірити або якось покарати за журналістську діяльність. Але загалом аудиторія розділилася 50 на 50. У коментарях були баталії. Але половина вважає, що треба розбиратися в кожній окремій справі й не треба радянський досвід пошуку ворогів застосовувати в Україні”, – розповів журналіст. 

Голова Кримської правозахисної групи та координаторка Експертної мережі Міжнародної Кримської платформи Ольга Скрипник під час Coalition Talks висловила переконання, що справи про колабораціонізм є викликом для держави.

Правозахисниця констатувала, що наразі відомі приклади кримінальних справ, які загрожують успішній реінтеграції звільнених територій. Вона вважає, що від належного унормування законодавства про колабораціонізм залежатиме, як швидко Україна налагодить життєдіяльність на цих територіях.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду “Відродження” в межах спільної ініціативи “Європейське Відродження України”. Матеріал представляє позицію авторів і необов’язково відбиває позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду “Відродження”.