ZMINA надала Спеціальному доповідачу ООН з питань катувань інформацію про сексуальне насильство, які вчиняли російські військові

Центр прав людини ZMINA надав Спеціальному доповідачеві ООН з питань катувань інформацію про випадки сексуального насильства, яке вчиняли російські підрозділи на тимчасово окупованих територіях України щодо чоловіків і жінок.

Катівня в Балаклії. Фото: Дмитро Лубінець / Facebook

Надана інформація ґрунтується на аналізі даних постраждалих та свідків катувань. Твердження були отримані шляхом глибинних інтерв’ю за міжнародними стандартами під час 13 моніторингових візитів до деокупованих населених пунктів з 20 листопада 2022 року по 4 грудня 2023 року та шляхом дистанційних інтерв’ю.

ZMINA задокументувала 74 випадки катувань і жорстокого поводження в Запорізькій, Харківській, Київській та Херсонській областях (68 чоловіків і 6 жінок). З них – 18 випадків сексуального насильства, 11 випадків погроз вчинення сексуального насильства, в тому числі 1 погроза зґвалтуванням чоловіку, а також 3 випадки примусового роздягання.

Усі жінки, опитані ZMINA, зазначили, що затримання, особистий огляд, відбір так званих медичних зразків, допити та інші слідчі дії з ними проводили чоловіки. Одну з жінок окупанти шантажували, що під час затримання вони зґвалтують її доньку. Один з опитаних також повідомив, що йому та іншим затриманим погрожували зґвалтуванням. До тіла однієї з жінок, яку катували електричним струмом, були прикріплені дроти, у тому числі до грудей.

ZMINA також задокументувала свідчення цивільного чоловіка з Херсонської області, який побажав зберегти анонімність. Він повідомив, що під час допиту, який проходив у серпні 2022 року в приміщенні, яке використовувалося як місце утримання цивільних осіб, до нього застосовували сексуальні тортури представники ФСБ РФ, які ховали обличчя під масками.

Всі ці дії та погрози опитані сприймали як реальну загрозу застосування сексуального насильства як способу впливу на їхню поведінку, що спричинило серйозні наслідки їх психологічному здоров’ю.

Однак в Україні існує низка правоохоронних проблем, пов’язаних з розслідуванням сексуальних катувань на національному рівні:

• Через велику завантаженість слідчих і той факт, що СНПК є дуже латентним злочином, постраждалі часто повідомляють про злочин надто пізно, і, як наслідок, докази втрачаються або викривляються;
• бракує досвіду на місцевому рівні;
• кримінальне законодавство України щодо СНПК та практика його застосування не передбачає надання статусу “потерпілого від злочину” членам сімей осіб, які зазнали насильства, та особам, які перебувають на їх утриманні;
• Згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, підозри, оприлюднені на сайті Офісу генпрокурора, можуть містити справжні імена постраждалих від СНПК,  які не хотіли б розголошувати таку інформацію;
• відповідно до положень статті 438 Кримінального кодексу та відповідних норм процесуального законодавства судовий розгляд є відкритим для громадськості, що може повторно травмувати потерпілих.

У зв’язку з цим правозахисники надали кілька рекомендацій:

• Змінити кримінальне законодавство та практику його застосування в Україні та ширше трактувати поняття “жертва” злочину СНПК: воно має негативний вплив на всю сім’ю, а не лише на конкретну жінку чи чоловіка;
• ратифікувати Римський статут для приведення у відповідність кримінального законодавства та надання можливості кваліфікувати випадки застосування чи погрози сексуальних тортур щодо мирного населення;
• привести у відповідність до міжнародних стандартів законодавство щодо захисту персональних даних постраждалих від СНПК;
• продовжити роботу з міжнародними партнерами щодо впровадження міжнародних стандартів розслідування СНПК.

У рамках мандату спеціальних процедур Ради з прав людини здійснюються візити до країн; вживаються необхідні заходи щодо окремих випадків та проблем більш широкого характеру шляхом надсилання повідомлень державам та іншим суб’єктам; проводяться тематичні дослідження та скликаються експертні консультації; робиться внесок у розробку міжнародних стандартів у сфері прав людини; проводиться адвокаційна діяльність; підвищується обізнаність громадськості; надаються консультації з питань технічного співробітництва. Спеціальний доповідач ООН з питань катувань є одним із представників спеціальних процедур.