Російське громадянство вкорінюється не тільки в паспорті депортованих українських дітей, а й в їхній свідомості — Онисія Синюк
5 червня Національний музей Голодомору-геноциду провів публічний діалог “Викрадення дітей – складова геноциду українців”. Однією зі складових такої геноцидної політики окупантів є викрадення українських дітей, знищення самоідентифікації дітей як українців, примусова паспортизація, мілітаризація дітей тощо.
Фото: Національний музей Голодомору-геноцидуУ дискусії взяли участь радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук, юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська, правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк, кандидатка історичних наук Луганського національного університету ім. Т. Шевченка Нані Гогохія та Михайло Костів, доктор філософії в галузі історії, завідувач відділу дослідження геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів Музею Голодомору.
Онисія Синюк, правова аналітикиня ZMINA, зазначила, що всі російські злочини проти українських дітей, як-от депортації, зросійщення освіти тощо, пов’язані, бо це все складові однієї геноцидної політики. Тобто створюється цілий комплекс кроків до єдиної цілі – змінити національну ідентичність українських дітей в тимчасовій окупації, каже Синюк.
Фото: Національний музей Голодомору-геноциду“Як війна і окупація розпочалися у 2014 році, так і всі ці процеси розпочалися тоді ж. Перше, що було зроблено після окупації Криму, – це передача повністю цієї території під правовий режим РФ і нав’язування російського громадянства для жителів півострова. Автоматично всі жителі, які мали місце реєстрації на території Криму, були визнані російськими громадянами без жодних винятків. Єдине, що було їм дозволено, — подати заяву про те, що вони не хочуть набувати російське громадянство, але і тут були цілий ряд обмежень для того, щоб це максимально не дозволити людям зробити”, – розповідає експертка.
Говорячи про так звані утворення на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, Онисія Синюк зазначає, що на тих територіях працює інша система, адже спочатку Російська Федерація вирішила імітувати свою “відсутність” на цих територіях.
Тоді максимально заохочували людей отримати паспорт РФ, а після повномасштабного вторгнення процедура стала просто елементарна: людина подає заяву та через п’ять днів отримує російський паспорт, коментує правозахисниця.
Що стосується українських дітей в окупації, то аналітикиня додає, що Російська Федерація внесла зміни до свого законодавства про громадянство, які якраз і стосувалися українських дітей.
Фото: Національний музей Голодомору-геноциду“Зокрема, мова йшла про те, що заяву про прийняття до громадянства РФ могли подати не тільки батьки, а в тому числі опікуни, піклувальники і голови, представники адміністрації та установ, у яких ці діти перебувають як на окупованій території, так і на території Росії”, — каже Синюк.
Вона додає, що важливим є фактор зв’язків при передачі дітей в російські сім’ї:
“Спочатку РФ передає цих дітей під опіку в російські родини, а потім їхні опікуни подають заяву про те, щоб прийняти їх до російського громадянства. Спочатку вони депортують українських дітей на територію Росії або навіть замінюють керівництво відповідних установ на окупованій території, а далі це керівництво робить з українських дітей громадян РФ”, – розповідає правова аналітикиня.
Більше того, продовжує Синюк, за російським законодавством про громадянство, дитина за народженням набуває російське громадянство, якщо обоє її батьків чи навіть один з батьків мають російське громадянство та якщо дитина була народжена на території РФ.
Та на переконання експертки, російське громадянство вкорінюється не тільки в документі, а й в свідомості цих дітей.
Дивіться відео з дискусії.
