“Розмова в громадах має доповнити правосуддя”: Луньова виступила на конференції щодо ролі діалогу і медіації в часи війни
20–21 листопада 2024 року в Києві відбулася конференція “Роль діалогу і медіації в часи війни і відновлення України. Спираючись на досвід 30 років медіації, 10 років діалогу в Україні”, участь у якій узяли провідні фахівці в галузі діалогу і медіації України, представники органів публічної влади, наукової спільноти, а також міжнародних та громадських організацій, зокрема й адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова. Організатори – Програма підтримки ОБСЄ для України в партнерстві з Національним агентством України з питань державної служби, Офісом реформ Кабінету Міністрів України та Національною асоціацією медіаторів України.
Головною темою заходу було обговорення питань щодо особливої ролі розвитку діалогу і медіації як інструментів зміцнення громад, розроблення і впровадження реформ під час післявоєнного відновлення та розбудови України.
Під час панелі “Згуртована громада з досвідом окупації чи без: розподіл зон відповідальності та рольових меж” адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова представила напрацювання команди щодо притягнення до відповідальності за колабораціонізм та на основі досвіду спілкування з населенням громад, які були деокуповані в різний час чи наразі є окупованими, висловила своє бачення щодо важливості ролі діалогу в цих громадах.
“Важливо говорити про те, як люди бачать співпрацю з ворогом, за яку має наставати відповідальність. Ми вирішили з цього питання дослідити погляди людей і поговорити з ними через фасилітовані діалоги. Перший висновок, який ми зробили, – це те, що тривалість окупації та фактор повернення територій не мають “пом’якшувального ефекту” і навіть через роки окупації люди гостро реагують на питання співпраці з ворогом. Друге – люди, які вирішили виїхати з окупації, не відчувають визнання державою їхнього рішення. Тому часто бажання притягнути колаборантів до більшої відповідальності дуже пов’язане з тим, що людям не вистачає підтримки від власної держави. Як наслідок, жорстке покарання колаборантів стає певною компенсацією”, – говорить адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA.
Альона ЛуньоваВона також наголошує, що в темі колабораціонізму дуже важлива комунікація та суспільне сприйняття саме відповідальності та встановлення правосуддя.
“Розмова в громадах має доповнити традиційне правосуддя. Оскільки часто думка людей щодо колабораціонізму – кого і за що потрібно притягати до відповідальності – відрізняється від практики правоохоронних органів. Тобто не завжди карають тих, кого громада вважає колаборантами й навпаки. Тому тут потрібен діалог”, – зауважує Альона Луньова.
Нагадаємо, що 30 липня 2024 року Центр прав людини ZMINA представив дослідження “Виживання чи злочин: як Україна карає за колабораціонізм”. Цей аналітичний звіт спрямований на дослідження тенденцій у практиці розгляду справ щодо колабораційної діяльності в Україні та аналіз відповідної судової практики, вивчення напрацювань щодо внесення змін до кримінального законодавства, а також комунікації та суспільного сприйняття відповідальності за колабораціонізм і запиту на справедливість із метою подальшого вдосконалення законодавства про колабораційну діяльність та напрацювання ефективної стратегії розгляду таких справ для формування однорідної і належної практики.
