Суди в Росії та на окупованих територіях над цивільними і військовополоненими українцями є воєнним злочином — правозахисники

Росія систематично відмовляє свавільно затриманим цивільним і військовополоненим українцям у праві на справедливий суд. Ця практика досягла вражаючих масштабів і перетворилася на інструмент переслідування.

фото Ірини Драбок

Про це заявили українські правозахисники в Гаазі під час спеціального заходу в рамках Асамблеї країн–учасниць Міжнародного кримінального суду, де презентували ключові висновки дослідження, підготовленого Центром прав людини ZMINA та Медійною ініціативою за права людини у співпраці із виданням “Ґрати” та ініціативою “Кримський процес”, за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.

Це дослідження продовжує аналітичну роботу щодо політично мотивованих судових процесів Російської Федерації проти українців, розпочату у 2018 році на матеріалі моніторингу кримських окупаційних судів. Окрім того, квазіправову систему на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей до повномасштабного вторгнення досліджувала МІПЛ.

фото Ірини Драбок

Нове ж дослідження доводить: в умовах повномасштабного вторгнення РФ в Україну відмова у справедливому судовому розгляді може кваліфікуватися не тільки як порушення прав людини, але й як воєнний злочин і злочин проти людяності. Нагадаємо, вимога про право на справедливий та звичайний суд є однією із засадничих у Женевських конвенціях.

Представлена аналітика ґрунтується на матеріалах, зібраних у російських судах та на окупованих територіях, зокрема в Криму, а також свідченнях потерпілих та даних з відкритих джерел.

“Ми із партнерськими організаціями, зокрема ГО “Кримський процес”, моніторимо судові процеси та збираємо інформацію про злочини Росії в окупованому Криму за сфабрикованими кримінальними кейсами, зокрема у випадках політично мотивованих справ. Для цілей цього дослідження у Криму було промоніторено 84 судових слухання щодо більше ніж 20 кримінальних справ за звинуваченнями в тероризмі, екстремізмі, участі у незаконних збройних формуваннях, незаконному зберіганні зброї, саботажі, шпигунстві та державній зраді”, — розповіла проєктна менеджерка Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко. 

За її словами, упродовж 2024 року кількість справ, пов’язаних із “державною зрадою” (ст. 275.1 КК РФ), у Криму зросла до 33. Для порівняння: до 2021 року таких справ у Криму не було взагалі, а у 2021-му і 2022 році розглянули лише по одній справі за рік.  Нестеренко додала, що у деяких випадках важко було отримати доступ до суду чи будь-якої інформації про процес, оскільки майже половина судових слухань та оголошення вироків відбуваються у закритому режимі. Вона також зазначила, що останні два роки Росія намагається максимально приховувати інформацію, не публікує рішення судів і видаляє старі рішення з офіційних вебсайтів судів. Це стосується не лише окупованого Криму, але й судів на території РФ.

фото Ірини Драбок

Про складнощі у роботі дослідників розповіла й Ольга Решетилова, голова Медійної ініціативи за права людини: “Очікувано, що з початку повномасштабної війни кількість справ проти цивільних осіб і військовополонених зросла в рази. З формальною анексією окупованих територій Росія почала інтегрувати їх у своє правове поле. Здійснення комплексного моніторингу судових процесів, які веде Росія проти українських цивільних осіб та військовополонених, є або надзвичайно складним, або взагалі неможливим через ризики для свободи, життя та здоров’я спостерігачів. Спільно з експертами Іриною Марчук, Дарією Свиридовою, Сергієм Остафом і Максимом Тимочком ми розробили методологію, яка б дозволила поєднати статистичні методи дослідження з якісним аналізом конкретних справ, до яких ми маємо доступ”.

Завдяки партнерському виданню “Грати” на опрацювання експертам було передано результати моніторингу 20 справ. Крім того, вивчено відкриті джерела, зокрема щодо ситуації з судами на тимчасово окупованих територіях.

фото Ірини Драбок

Сергій Остаф, директор Ресурсного центру з прав людини (Молдова), розповів про статистичний і якісний методи, використані для доведення злочину переслідування українських громадян. “ZMINA та МІПЛ вразили першими масовими даними з відкритих джерел — це близько 600 справ проти українських цивільних і військових. Вони переслідуються “судами” на окупованих територіях та в Росії. Ця база даних, найімовірніше, є лише частиною тисяч справ проти українських цивільних осіб і військових, затриманих російською владою з лютого 2022 року”, — наголошує Остаф. 

За його словами, дослідницька група використала комбінацію статистичних методів і правового якісного аналізу: “Ми рандомно відібрали репрезентативний набір даних із приблизно 30 справ і спостерігали за відповідними судовими засіданнями”. 

Загалом було близько 150 спостережень за судовими засіданнями на основі приблизно 40 критеріїв того, яким має бути справедливий судовий розгляд. Крім того, близько десяти справ були предметом поглибленого правового якісного аналізу, включно з вироками, обвинувальними актами тощо.

“Команда дійшла твердого висновку, заснованого на доказах, що існують систематичні постійні порушення гарантій справедливого судового розгляду, — заявив Сергій Остаф. — Мова йде про відсутність відкритості судів, рівності сторін, права на захист, обґрунтування судових рішень, презумпції невинуватості тощо”. 

Доцентка кафедри міжнародного кримінального права Копенгагенського університету Ірина Марчук розповіла про протиправну діяльність російських суддів і прокурорів, яка набула системного характеру. 

“Серед тих, хто вчиняє всі ці злочини проти українців в Росії і на окупованих нею територіях, є прокурори, судді і, ймовірно, російські чиновники та представники окупаційних органів влади, які віддають накази та інструкції суддям і прокурорам, – сказала вона. — Їхні дії не менш серйозні, ніж дії тих, хто катує постраждалих чи піддає їх іншому нелюдському поводженню, адже вони узаконюють подальше насильство проти жертв, які отримують тривалі строки ув’язнення часто в колоніях суворого режиму“. 

Дослідниця наголосила, що Міжнародний кримінальний суд має визнати жахливий характер злочину, пов’язаного з відмовою у справедливому судовому розгляді, і пріоритетно розслідувати цей злочин на тому ж рівні, що й тортури та інші злочини, скоєні Росією у місцях незаконного утримання.

Для широкого загалу дослідження оприлюднять на початку 2025 року. На його основі правозахисники підготують подання до Міжнародного кримінального суду.

Захід організовано за фінансової підтримки МЗС Королівства Нідерланди.

Фото — Ірина Драбок.