З початком анексії Криму питання правозахисту стало №1 — Ірина Виртосу

Під час роботи виїзної студії Українського радіо на фестивалі “DocudaysUA-2019” авторка книжки “Кримський альбом: історії правозахисників” Ірина Виртосу розповіла про книгу та як складається доля активістів з Криму.

Ведуча:

Олена Гусейнова

5 років тому відбулася анексія Криму і постало питання правозахисту та активістів, які займаються захистом прав. Спочатку з’явилась інформація про правозахисників, а потім ідея об’єднати це в книгу, правильно?

— Не зовсім так. Тоді, коли 5 років тому почалася анексія Криму, ніхто про книжку нічого не думав, тому що поставало питання, як бути, як активістам діяти, наскільки перебування на окупованому півострові загрожує їхньому життю.

Коли я брала у них інтерв’ю, багатьох з них я вже знала по нашій спільній роботі впродовж 5 років. Зараз є можливість оглянутися назад і подивися, що відбувалося у їхньому житті, і хто ці люди, які все своє життя покладають на те, щоб повернути Крим, для того, щоб права людини там відновились. І найголовніше — їхня робота на материковій Україні направлена те, щоб захищати тих активістів та взагалі кримчан, українських громадян, які лишилися в окупованому Криму.

Для багатьох опитаних активістів це була можливість чи не вперше подумати, що з ними траплялося і трапляється впродовж цих 5 років. Під час розмов були і сльози, і дуже теплі історії, і страх в очах. Мені здається, для них це була можливість подивитись на себе збоку.

Це багато історій. Це історії активістів, які зараз живуть у Криму, і які живуть в Україні. Там є якийсь баланс?

— Так. Я не очікувано для себе з’ясувала, що там є гендерний баланс. Там є 11 історій чоловіків та 11 історій жінок. Але технічно ми не шукали балансу. Ми шукали яскравих людей.

Чи є зараз масова втеча людей, які займались правозахисними питаннями в Україну з Криму?

—  Я б не сказала, що це втеча. Їх змусили до того, щоб вони переїжджали. Якби вони могли там залишитися з питання безпеки, вони б залишились. Більшість з них не планували переїжджати. Перед ними поставало питання: або ти герой в СІЗО, в тюрмі на тимчасово окупованій території, або ти працюєш і маєш направити свої зусилля на те, щоб той жах зупинився.

Серед тих, хто лишився там і є героями нашої книжки, це переважно адвокати, які зараз займаються захистом ув’язнених людей, активістів, як кримських татар, так і українців, які зараз перебувають за ґратами.

Чи пов’язані порушення прав людини в Криму тільки з політичною складовою? Чи ми можемо загалом говорити про порушення прав людини, наприклад, порушення прав жінок, ЛГБТ-спільноти, ромської спільноти, інших етнічних меншин?

— Так. Права людини порушувались і до анексії Криму. Але ми мали можливість діалогу з державою. Права людини порушуються повсякчас. Інша справа, що з початком незаконної анексії — це питання стало №1.

Політика Російської Федерації, політика агресії не тільки націлена на, умовно кажучи, політичних в’язнів. Вона націлена на абсолютно все, що є незгодою з політикою держави на окупованому Криму.

Що означає зараз бути адвокатом в Криму і працювати з цією проблематикою? І скільки адвокатів у цій історії?

— Це не тільки адвокати. Коли ми почали спілкуватись з тими людьми, які є правозахисниками, дехто з них навіть і не знають, що таке правозахист. Ці люди, очевидно, що до прав людини і не підійшли б, якби не сталося те, що сталося.

Адвокати у Криму — це публічні люди, які говорять про те, що їхня публічність їх захищає.

Прослухати повну версію.