Як зруйнувати стіну мовчання навколо Криму?

20 лютого в Білоруському домі прав людини, який працює в екзилі у Вільнюсі (Литва), правозахисники, які відвідали Крим з моніторинговою місією, презентували звіт про свою поїздку. У поїздці взяли участь представники Домів прав людини з Білорусі, Азербайджану і України.

Символічність дати підкреслила Тетяна Печончик, керівниця Центру інформації про права людини (Україна): “Саме 20 лютого 2014 року на Майдані відбулося кровопролиття і загибель багатьох протестувальників, що стало переломним моментом протистояння. І цей же день став початком російської агресії проти України: на Кримському півострові в ці дні вперше з’явилися російські військові без розпізнавальних знаків“.

Тетяна Ревяко, учасниця місії і модераторка зустрічі, пояснила, чому доповідь про поїздку має таку назву – “Розбиваючи стіну мовчання“: “За п’ять років анексії Крим ніби перетворився з півострова на острів, став ізольованою зоною. Звідти майже не виходить верифікована інформація, там не працюють міжнародні механізми, до Криму немає доступу моніторингової місії ООН, ОБСЄ, – і одночасно кримське питання поступово зникає з порядку денного у світі”.

Тетяна Ревяко та кадр з документального фільму за результатами місії

Цю стіну мовчання і намагаються зруйнувати міжнародні правозахисні організації, серед яких – Фонд домів прав людини, який скерував міжнародну місію до Криму у вересні 2018 року.

Місія Фонду домів прав людини відрізнялася від подібних поїздок, які проводили інші правозахисники, тим, що відкрито декларувала правозахисні завдання – назвала саме таку мету поїздки російським прикордонникам. Правозахисників на адміністративному кордоні з окупованим Кримом спочатку затримали, проте потім пропустили. Не відомо, який фактор відіграв вирішальну роль, однак місія потрапила до Криму легально.

Учасник місії від Білоруського дому прав людини Олег Мацкевич підкреслив, що поїздка була важлива для нього не тільки як для правозахисника, але і як для білоруса. На його думку, Крим – зразок того, у що може перетворитися Білорусь у разі подібного сценарію: у місця дислокації військових баз, у зону, де люди позбавлені можливостей захищати свої права. Їм фактично заборонено ідентифікувати себе українцями.

Олег Мацкевич та Кирило Якимов

Кирило Єкимов, учасник місії від Чернігівського дому прав людини, розповів, що під час чотирьох днів місії вдалося провести 20 зустрічей і поспілкуватися з півсотнею людей. Усі інтерв’ю були емоційно складні, тому що розмовляти доводилося з жертвами порушення прав. У звіті, за рідкісними винятками, не згадуються прізвища опитаних, щоб не поставити людей під загрозу оприлюдненням їхніх інтерв’ю.

Тетяна Ревяко, Олег Мацкевич, Кирило Якимов

Чому “замовк” Крим?

Правозахисники розповіли, що серед першочергових дій військових у Криму були захоплення телебачення і зачищення інформаційного простору. За перший рік окупації більшість професійних журналістів були змушені виїхати з Криму або змінили професію, бо їм загрожувала небезпека, якби вони продовжили працювати. “Способи утисків свободи слова варварські, покарання публічні, жорсткі, з єдиною метою – залякати людей”, – розповіли учасники місії.

Зачищеним у Криму виявилося не тільки інформаційне поле, а й громадський простір: за новими правилами реєстрації більшість громадських організацій не зуміли або відмовилися перереєструватися і припинили діяльність.

Але поступово в Криму з’являється новий голос.

Олег Мацкевич побачив, що важкі умови об’єднують людей:

– Я б сказав, що стався розквіт громадянської, соціальної журналістики, якщо можна застосувати до таких умов слово “процвітання”. Люди користуються тим, що в кожному смартфоні є інтернет і можливість трансляції; вони збираються біля судів, підтримуючи один одного.

Новій спільноті, яка зараз постає в Криму попри тиск, дуже важлива підтримка ззовні, на думку правозахисників:

– Часто ми чули від опитаних, що вони відчувають себе всіма покинутими. Дуже важливо, щоб тема Криму не сходила з порядку денного. Адже там, у Криму, є люди, які досі борються.

Тетяна Ревяко додала, що нове громадянське суспільство, яке зараз народжується на півострові, можна порівняти з білоруським 20-річної давності:

– Наприкінці дев’яностих у нас, білоруських активістів, не було досвіду, не було розуміння, що робити, і, можливо, ми навіть були не дуже ефективними. І сьогодні наше завдання – допомогти новій правозахисній спільноті, сприяти зміцненню тих людей, які зараз готові взяти на себе захист прав людини в Криму.

***

Доповідь презентували:

• Тетяна Печончик, голова Центру інформації про права людини (Україна);
• Кирило Єкимов, член місії в Криму, представник Освітнього дому прав людини (Чернігів, Україна);
• Олег Мацкевич, член місії в Криму, представник Білоруського дому прав людини імені Б. Звозскова;
• Метью Джонс (Matthew Jones), співробітник з міжнародної адвокації Фонду домів прав людини (Швейцарія, Женева).

Модераторка – Тетяна Ревяко, учасниця місії в Криму, представниця Білоруського дому прав людини імені Бориса Звозскова.

Джерело: Фонд домів прав людини