Законопроєкт про СБУ порушує стандарти прав людини та потребує коригування – правозахисники

Законопроєкт про СБУ вже понад рік опрацьовується в парламенті, й на сьогодні підготовлено редакцію проєкту до його остаточного ухвалення. Однак у зв’язку із зауваженнями окремі його положення ще можуть бути переглянуті до голосування парламентом.

Правозахисні та інші громадські організації готові підтримати проєкт закону про СБУ, якщо до нього будуть внесені згадані в цьому зверненні конкретні зауваження, оскільки без внесення змін ці норми прямо порушують європейські стандарти прав людини та вимоги Конституції України.

Ми від початку реєстрації цього законопроєкту виступали його опонентами, оскільки він не мав надто багато спільного із заявленими цілями реформи спецслужби, а лише надмірно розширював її безконтрольні повноваження. Однак, особливо за останній місяць, проєкт суттєво змінився в кращий бік. На нашу думку, автори проєкту справді намагаються закріпити основні принципові положення реформи СБУ:

1. СБУ має бути позбавлена не властивих спецслужбі функцій, зокрема розслідувати правопорушення. Спецслужби мають більш відповідальні функції, ніж шукати винних у вчиненні окремих правопорушень, тим більше коли ці злочини практично не мають стосунку  до державної безпеки.

2. Відповідно, СБУ має бути позбавлена правоохоронних повноважень, які їй були надані для розслідування правопорушень.

3. Необхідно запровадити ефективний незалежний контроль за широкими повноваженнями спецслужби, що має охоплювати суттєве розширення та посилення парламентського контролю через спеціальний комітет, чітке визначення контролю з боку Президента, а також вимоги щодо щорічної публічної звітності спецслужби про свою діяльність.

Не завжди положення проєкту закону втілюють ці базові принципи, іноді положення є надто загальними та нечіткими. Однак варто визнати, що значною мірою реформа СБУ залежатиме від політичної волі Президента, парламенту та самої СБУ, а тому навіть досконалі положення можуть залишитися невиконаними. Тому цей проєкт може стати початком довгоочікуваної реформи СБУ, хоча її реалізація повною мірою залежатиме від процедур та механізмів, які проєкт чітко не визначає. На жаль, проєкт закону також чітко не визначає змісту багатьох повноважень СБУ, підстави та порядок їхнього використання. Це створює багато можливих загроз порушень прав людини в майбутньому.

Тому ми готові підтримати проєкт цього закону, оскільки він справді дає можливість початку цієї реформи. 

Однак певні положення проєкту закону все ж потребують доопрацювання з метою захисту прав людини, оскільки вони прямо суперечать міжнародному праву та Конституції України.

Зокрема, на нашу думку, у проєкті потрібно змінити:

1. П. 2 ч. 1 ст. 13 проєкту закону: жодна спецслужба демократичних країн не може безоплатно отримувати будь-яку інформацію від усіх приватних чи державних суб’єктів. СБУ може лише запитувати інформацію, однак обов’язку її надавати в приватних суб’єктів не повинно бути, особливо коли не йдеться про кримінальне розслідування. У демократичних країнах таке повноваження спецслужби розділено щонайменше на дві окремі процедури: отримання інформації для оперативно-службової інформації спецслужби (відповідно, тут також є різниця, від кого запитується інформація, оскільки приватні суб’єкти зазвичай не зобов’язані взагалі надавати ніякої інформації, якщо це не вимагається кримінальним розслідуванням, а тому надання такої інформації можливе лише добровільно або за рішенням суду); отримання інформації в цілях кримінального розслідування (має регулюватися так само, як для всіх інших правоохоронних органів, а отримання певної інформації можливе лише на підставі дозволу суду).

2.  Ч. 3 ст. 13 порушує вимоги ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини щодо використання обладнання для зняття інформації з каналів зв’язку, оскільки така процедура щодо ідентифікованих підозрюваних повинна здійснюватися лише для розслідування злочинів, а не для збору оперативно-службової інформації. У такій редакції проєкт закону дозволяє “прослуховувати” практично будь-яку особу в країні без жодних підстав та гарантій зловживання цим правом. Це положення прямо порушує вимоги ст. 31 Конституції України, яка встановлює необхідність отримання санкції та обмежує ці процедури лише кримінальним процесом.

3. Та ж ч. 3 ст. 13 містить положення щодо доступу до всіх баз даних, які не мають навіть спецслужби в багатьох авторитарних країнах, а в демократичних країнах такі повноваження взагалі є неможливими. Вони порушують наявні міжнародні стандарти щодо захисту приватного життя та персональних даних. З огляду на це таке повноваження повинне бути повністю вилучене з проєкту закону:

“Для отримання інформації Служба безпеки України може використовувати… прямий доступ до автоматизованих інформаційних, довідкових систем, обліків, реєстрів, банків або баз даних, держателем (адміністратором) яких є правоохоронні органи, державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації будь-якої форми власності, а також одержувати від них копії інформаційних фондів зазначених систем з їх оновленням у режимі реального часу”. 

Нагадаємо, що, відповідно до міжнародних стандартів прав людини, приватні суб’єкти зобов’язані надавати виключно інформацію, що є необхідною для розслідування конкретної кримінальної справи, причому певна інформація може надаватися лише за рішенням суду.

Відповідно, необхідно вилучити в п. 17 Прикінцевих та перехідних положень проєкту закону, змінах до закону про боротьбу з тероризмом пункт 8 ч. 1 ст. 15 з аналогічним формулюванням, що надає доступ до інформаційних систем, які перебувають у недержавних суб’єктів.

4. Ч. 4 ст. 13 повинна бути змінена, оскільки вказана інформація провайдерів телекомунікацій становить загальне спільне поняття “таємниця кореспонденції”. Ст. 31 Конституції чітко визначає, що ця інформація може бути надана лише за рішенням суду з метою запобігти скоєнню злочину чи розслідувати злочин.  

5.  П. 19 ч. 1 ст. 11 проєкту закону. Фактично це положення дозволяє без жодних підстав зупиняти будь-яку особу та проводити її огляд та огляд її речей і транспортних засобів. СБУ не може мати відповідних повноважень, оскільки вони можуть належати лише правоохоронним органам. Особливою проблемою цього положення є те, що перевірку документів, огляд осіб і речей дозволяється робити навіть не для розслідування правопорушень. Для цього не вимагається жодних суттєвих підстав, що суперечить вимогам ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини.

6. Вилучити пункт 7 ч. 1 ст. 11 проєкту закону та в п. 14 Прикінцевих та перехідних положень проєкту закону, змінах до закону “Про контррозвідувальну діяльність” вилучити пункт 3⁵ ч. 2 ст. 7 та ч. 2 п. 8 ст. 8², якими визначено право СБУ блокувати ресурси в інтернеті та зобов’язання операторів телекомунікацій встановити відповідне обладнання, що надасть повний автоматичний доступ СБУ. Із 2003 року СБУ прагне отримати відповідні повноваження. Однак таких повноважень не мають спецслужби жодної демократичної країни. Навіть в авторитарних країнах ці повноваження часто належать іншим окремим службам. У демократичній країні спецслужби можуть у різні способи впливати на ухвалення рішення щодо обмеження доступу до ресурсів, однак реалізують ці рішення лише самі оператори телекомунікацій. Використання обладнання надає СБУ можливості безпосередньо втручатись у мережі телекомунікацій, встановлює систему тотального стеження за користувачами й суперечить численним міжнародним нормам щодо захисту приватного життя громадян. 

7. В абзаці другому пункту 16 Прикінцевих та перехідних положень проєкту закону замінити слова “на умовах автоматичного доступу до інформації” на “на умовах автономного доступу до інформації”, оскільки теперішня редакція зобов’язує операторів телекомунікацій встановити обладнання для автоматичного доступу до всієї інформації, що становить тотальну безконтрольну систему стеження за всіма громадянами України.

Дискусія навколо цього проєкту закону часто точилася насправді навколо двох важливих цінностей – безпеки та свободи людини. Лунало чимало аргументів про необхідність мати сильну спецслужбу у зв’язку з російською збройною агресією. В умовах війни цінність безпеки, звісно, потребує особливого захисту, однак водночас важливо не втратити свободу. Ситуація в багатьох країнах на пострадянському просторі показала, що саме сильні й неконтрольовані спецслужби можуть бути основним інструментом авторитаризму. Тому важливо закласти ефективні запобіжні інструменти під час реформи СБУ для збереження свободи. Насправді ці цілі не суперечать одна одній, і приклади багатьох країн довели, що захист свободи може відбуватися спільно із захистом безпеки. 

Центр громадянських свобод

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр протидії корупції

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Рух “Простір свободи”

Центр прав людини ZMINA

Фундація “Відкритий Діалог”

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

БФ “Людина і право” 

Лабораторія цифрової безпеки

Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції в Україні (ACREC)

Центр демократії та верховенства права

Інститут масової інформації

ГО Truth Hounds

Український незалежний центр політичних досліджень

ГО “Клуб сталого розвитку “Південна ініціатива”

Асоціація УМДПЛ

Освітній дім прав людини – Чернігів

Громадська організація “МАРТ”

Одеська обласна організація ВГО КВУ

Платформа прав людини

БФ “Восток SOS”