10 років окупації Криму: правозахисники про процеси правосуддя і покарання винних
Як окупанти перетворювали Крим на півострів страху та як він живе зараз – говорили учасники панелі “Крим” під час медіамарафону “10 років російської агресії в Україні. Шлях до справедливості”, який організувала Коаліція “Україна. П’ята ранку”. Якраз у ті дні, коли в столиці України у 2014 році розстрілювали учасників протестів на майдані Незалежності, у Криму з’явилися перші військові без розпізнавальних знаків. Так розпочалася незаконна анексія півострова Російською Федерацією.
У відповідь на спротив окупації з боку місцевого населення РФ розбудувала в Криму масштабну систему переслідувань, яка за 10 років перетворилася на злагоджений репресивний механізм, куди залучено безліч виконавців.
Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник повідомила, що її організація задокументувала 84 тисячі судових засідань у політично мотивованих справах проти українських громадян, а до переслідування були долучені 600 суддів окупаційних судів.
“Це дійсно масштабна система, і про її масштаби говорять цифри щодо кількості людей, які причетні до цього. Для нас важливо документувати факти не лише щодо тих, хто постраждав, а й тих, хто прямо причетний до цих переслідувань”, – сказала правозахисниця.
За словами Скрипник, наразі відомо про приблизно дві сотні політв’язнів Кремля. Це кримчани, які не погоджувалися з російською окупацією, вели журналістську чи правозахисну діяльність або належали до релігійних груп, які переслідує Росія. Багато з них зазнають тортур і не отримують належної медичної допомоги.
Загалом протягом десяти років російські військові та окупаційні адміністрації ніколи не припиняли тиск на місцеве населення в Криму. Після повномасштабного вторгнення він лише посилився: країна-агресор не оминає увагою ані дорослих, ані дітей.
Ольга Скрипник“Дітям починаючи з перших класів нав’язують, що вони мають захищати “свою державу”. Під “своєю державою”, звичайно, мається на увазі РФ. Росія щодня займається пропагандою війни й служби в збройних силах. Після початку повномасштабного вторгнення швидкість і масштаби цієї політики почали зростати. Зараз у школах відбуваються тематичні уроки, такі як “Розмови про важливе”. До шкіл запрошують російських військовослужбовців, які розповідають дітям про цілі так званої “СВО” і стимулюють дітей долучатися до акцій підтримки військових РФ”, — заявила Марія Суляліна, голова Центру громадянської просвіти “Альменда”.
Правозахисники відзначають великі масштаби не лише мілітаризації українських дітей на тимчасово окупованому півострові, а й незаконного їхнього переміщення.
“Після повномасштабного вторгнення Росія почала масову депортацію українських дітей і всиновлення їх у російські родини. Але це все починалося з Криму. На момент окупації близько чотирьох з половиною тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебували в Криму. Інформації щодо долі цих дітей в України немає: доступ до території закрито, – говорить Микита Петровець, юрист Регіонального центру прав людини. – У нас є обґрунтовані підстави припускати, що частина цих дітей була внесена до російських реєстрів. Це дозволяє їхнє всиновлення російськими родинами. Наприклад, близько ста таких дітей було всиновлено російськими родинами, і в результаті потім вони були переміщені на територію РФ, у Забайкальський край, за 7 тисяч кілометрів від Криму”.
Примусова паспортизація місцевого населення та спроби окупантів якомога більше бюрократизувати процеси на захоплених територіях створюють величезне навантаження на українські органи влади, зокрема через відсутність адміністративної процедури визнання актів сімейного стану (народження, одруження, смерть).
“Суди просто завалені справами, у них нема достатнього ресурсу. Коли злочини скоюються щодо якоїсь невеликої частини людей, то зрозуміло, що можна і довести ці злочини, і притягнути винних. Але коли цих жертв десятки й сотні тисяч – будьмо реалістами. Це неможливо зробити в якісь адекватні терміни”, – стверджує Олексій Тільненко, голова правління КримSOS.
Поруч зі збільшенням кількості розслідувань правозахисники та юристи відзначають нові можливості для встановлення справедливості та подальшого притягнення до відповідальності тих, хто скоював воєнні злочини в окупованому Криму протягом десяти років окупації.
Олексій Тільненко“З огляду на те що багато злочинів, які скоєні в Криму, є не тільки воєнними, а й злочинами проти людяності, ми з громадськими організаціями та міжнародними партнерами взаємодіяли з Міжнародним кримінальним судом іще до 2020 року. Повномасштабне вторгнення активувало цю роботу, – каже Віталій Секретар, перший заступник керівника Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. – Ми намагаємося висвітлити якомога більше сфер, щоб питання Криму, правопорушень і воєнних злочинів, які відбуваються на території Криму, не залишалися лише на національному рівні, а щоб вони отримали оцінку й у міжнародних судах”.
За його словами, повномасштабне вторгнення Росії в Україну хоч і перерізало фізичний зв’язок з іншими частинами України, але водночас у правоохоронних органів з’явилися нові можливості для проведення розслідувань, яких не було у 2014 році. Зокрема, технологічні компанії допомагають знаходити нові докази.
Більше деталей – у записі дискусії українською та англійською мовами.
Фото обкладинки: REUTERS / Baz Ratner
