Чи потрібна люстрація та якою вона може бути під час російсько-української війни: думки правозахисників
14 вересня Центр прав людини ZMINA провів експертну дискусію про те, чи має бути люстрація після звільнення окупованих територій. На думку правозахисників, держава вже зараз має думати та впроваджувати механізми притягнення до відповідальності тих, хто працював на окупантську владу.
Як зазначила адвокаційна директорка ZMINA та модераторка заходу Альона Луньова, механізм люстрації для України не є новим: із 2014 року існує Закон “Про очищення влади”. Він обмежує право обіймати державні посади для тих, хто сприяв узурпації влади за часів Януковича. Але цей закон отримав критичні зауваження з боку Венеційської комісії, а ЄСПЛ вказав, що цей закон можна застосувати до дуже великої кількості людей без оцінювання їхньої ролі.
Крім того, за словами Луньової, в контексті подолання наслідків війни й неповторення збройного конфлікту в майбутньому запровадження люстрації мало обговорюється. Тому наразі такі дискусії дуже необхідні.
“Люстрація має потенціал, адже притягнення до кримінальної відповідальності не може бути єдиною можливою відповіддю держави на факти співпраці громадян з окупаційною владою, особливо коли територія перебуває під окупацією тривалий час. Тому про запровадження люстраційних механізмів з урахуванням українського та міжнародного досвіду можна і потрібно говорити вже зараз”, – зазначила Луньова.
Експерт IFES Олександр Клюжев зауважив, що перед країною постало складне завдання знайти баланс між запитом суспільства на справедливість, вимогами української Конституції, міжнародними стандартами й потребою уникнути нових болісних поділів у суспільстві, а також не створити для Росії ґрунт для продовження технологій розколу.
“Тому в цьому питанні ціна помилки є високою, і дуже важливо, що ми цей діалог розпочали, зокрема в межах цього майданчика”, – сказав Клюжев. На його думку, люстрація до виборних посад не має застосовуватися, щоб не обмежувати українських виборців у можливості голосувати. Натомість держава має встановити в межах кримінального розслідування, кримінального провадження індивідуальну провину в співпраці з Росією тих, хто балотується.
Експерт вважає, що для захисту української демократії варто шукати варіанти, які б розв’язували проблему, але не суперечили міжнародним стандартам, Конституції України, демократичності й конкурентності виборів. Зокрема, одним з варіантів для подальшого обговорення може бути реформа партійного законодавства щодо заборони членства в політичних партіях для тих, хто був причетний до заборонених партій.
“Тобто можна обмежувати цих осіб не в балотуванні на виборах, а в членстві в політичних партіях. Така модель може передбачати заборону позапартійним балотуватися від політичних партій. І в такий спосіб ми створюємо механізм захисту демократії від тих можливих негативних наслідків”, – вважає Олександр Клюжев. Зважаючи на суспільну важливість проблеми, експерт підкреслив необхідність інклюзивного обговорення всіх можливих варіантів рішень.
Старший міжнародний радник з виборчих питань IFES Гаральд Джепсен погодився з думкою Клюжева та сказав, що їхня організація пропонує зобов’язувати політичні партії, які висувають кандидатів на майбутні вибори, дати повну інформацію про минулу належність цих кандидатів до заборонених партій у реєстраційних документах і заявах. Він додав, що будь-які обмеження виборчого права громадян розцінюватимуться як відступ від своїх міжнародних зобов’язань перед Європейською конвенцією з прав людини та міжнародними пактами, пов’язаними з виборами.
Гаральд Джепсен“У такому разі Рада Європи та ООН уважно стежитимуть за ситуацією в Україні та періодично вимагатимуть від українського уряду інформації про стан справ у цій сфері”, – зазначив Джепсен.
Тетяна Козаченко, адвокатка, голова Громадського люстраційного комітету, директорка департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції (2014–2016), брала участь у розробленні та впровадженні законодавства щодо очищення влади в Україні. Під час дискусії вона наголосила, що люстрація – це не просто очищення влади, адже інструменти для цього держава і так має. Люстрація – це лише політично-історичні декларації, які запроваджуються тоді, коли звичайне право не здатне захистити державу.
Вона також зауважила, що кримінальні провадження щодо колабораціонізму – це справа на роки, але в держави немає стільки часу на покарання, адже є негайна потреба в захисті суверенітету. Козаченко пропонує переглянути критерії для відбору людей на державну службу, підвищити поріг входження на державні посади, в такий спосіб ускладнивши доступ до цих посад.
“Дуже важливо визначити, яких посадовців хочемо мати та якими будуть критерії відбору і обіймання посад на виконавчій і на виборчій структурах. І вже тільки після цього думати, як зробити так, щоб такі люди прийшли у владу”, – коментує Тетяна Козаченко.
Заступниця постійного представника президента України в Криму Ольга Куришко зауважила, що всі процеси притягнення до відповідальності держава має обговорювати із суспільством і пояснювати, що певні люди будуть обмежені в праві на обіймання посад:
“Обмеження на обіймання посад могли б стати відповіддю на запит суспільства на справедливість. Але держава має переглянути підхід до визначення, що ж таке колабораційна діяльність в умовах тривалої окупації. Крім того, діяння окремої людини мають оцінюватись індивідуально. Тому обмеження на обіймання посади може стати рішенням, зокрема, для деокупованих територій, які були тривалий час під окупацією. Але це передбачає для нас дуже великий обсяг роботи”.
Ольга КуришкоНа думку адвоката, керівного партнера АО “Амбрела”, експерта Регіонального центру прав людини Андрія Яковлєва, якщо і обмежувати виборче право громадян, то треба визначити, для чого та з якими підходами це робити. Крім того, на його думку, варто враховувати тривалість впливу окупації та російської пропаганди на українських громадян і усвідомлювати, що українці за дев’ять років окупації можуть не розуміти загальноукраїнського політичного контексту.
Він також вважає, що якщо і застосовувати люстраційні механізми, зокрема в освітній сфері, то варто впровадити таку форму, як прийняття на роботу наново.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду “Відродження” в межах спільної ініціативи “Європейське Відродження України”. Матеріал представляє позицію авторів і необов’язково відбиває позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду “Відродження”.
