Чи є місце успіху, коли справа стосується нападів на активістів? Історія правозахисниці Людмили Янкіної | Центр прав людини ZMINA

Чи є місце успіху, коли справа стосується нападів на активістів? Історія правозахисниці Людмили Янкіної

A+ A-

30 листопада в Києві під час 10-го Форуму розвитку громадянського суспільства координаторка проєктів Центру прав людини ZMINA Людмила Янкіна говорила про ціну правозахисту та про те, чи є місце успіху, коли справа стосується жорстоких нападів на активістів. 

“Як ви думаєте, як виглядає повсякденне життя українських правозахисників та активістів?” – питає Янкіна та демонструє фотографії сміливих активістів з різних акцій протесту. 

Насправді, додає вона, за їхню громадську діяльність їх б’ють, ламають кінцівки, погрожують ритуальною символікою, знищують їхні домівки та авто. І так виглядає їхнє життя. Тільки 2020 року стався 101 випадок переслідування активістів.

“Коли мене запрошували до виступу, то попросили розповісти про історії успіху. Але коли ти працюєш із вибитими зубами, зламаними руками та ногами, підпаленими будинками та автівками, погрозами та вбивствами – складно говорити про успіх”, ділиться правозахисниця.

Людмила Янкіна каже, що у сфері правозахисту успіх сильно відрізняється від його класичного розуміння. Вона розповіла, що минулої зими під час мітингу під Офісом президента їй та групі адвокатів вдалося зупинити поліцейський автозак з незаконно затриманими активістами. Одинадцятьох затриманих відпустили без жодних протоколів, а того ж вечора правозахисники домоглися, щоб з райвідділку відпустили ще 11 затриманих без протоколів про правопорушень. Мабуть, це і є той самий “успіх”.

Янкіна також розповіла про свій шлях у правозахисті й зауважила, що її життя змінилося після Революції гідності, війни на Донбасі та окупації Криму: “Стати правозахисницею не було моїм свідомим вибором. Спочатку ти просто борешся з якоюсь несправедливістю і лише потім розумієш, що це і є бути правозахисницею”.

“Я часто чую: “Краще знайди собі нормальну роботу”. Знаєте, я б хотіла ходити на “нормальну роботу”, працювати в бізнесі з 9-ї до 18-ї години за хорошу зарплату і не думати про проблеми. Але сьогодні в Україні це розкіш. Я не можу працювати на “нормальній” роботі поки знаю, що активіста із сусідньої вулиці побили за те, що він хоче парк, а не багатоповерхівку. Тому я робитиму свою роботу, щоб такі люди могли продовжувати боротьбу”, – сказала наостанок правозахисниця. 

Відео з її виступу дивіться тут