Міжнародна конференція Сrimea Global завершилась. Підсумки другого дня
22 листопада — останній день Конференції, яка зібрала представників різних країн Азії, Африки та Латинської Америки. Їхня мета — поділитися досвідом власних країн, розповісти, як сприймають їхні співгромадяни Україну і як українцям перехилити симпатії жителів цих регіонів на свій бік. Адже Росія проводить активну пропаганду в державах так званого “Півдня”.
Корінні народи
Під час панельної дискусії “Виклики для корінних народів світу: чи можемо ми вибудувати солідарність та досягти справедливості?” Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров відзначив, що “Головним викликом для кримських татар є захоплення їхньої землі російським ворогом, який знищує наш народ протягом десятків років”. Мохаммед Хассан виконавчий директор Мережі з прав людини Дарфура (Судан) розповів про досвід своїх співвітчизників, права яких також утискаються: “По всьому світі корінні народи все ще зазнають маргіналації. Нам потрібно притягнення до відповідальності за етнічні злочини. І треба забезпечити участь корінних народів у процесі засудження винуватців. А також необхідно забезпечити реабілітацію та репарації корінним народам. В Дарфурі з 2003 року війни і вже 21 рік ми живемо в таборах для біженців — де нема освіти, ліків, продовольства. Вже 20 років люди не можуть повернутись на землю своїх племен”.
“Дуже важливо документувати усе, що відбувається з корінними народами і шлях, який вони проходять. Маючи докази злочинів проти корінного населення, ми намагаємось достукатись до міжнародної спільноти і отримати підтримку від неї”, — доповнила Натія Наврузов, виконавча директорка ГО “Yazda”, адвокатка, представниця єзидського народу з Іраку.
Економіка
Про економіку говорили учасники панельної дискусії “Розвиток економічних зв’язків між Україною та країнами Азії, Африки та Латинської Америки”. Фернанда Магнотта з Бразилії, координаторка програми міжнародних відносин у FAAP, старша наукова співробітниця CEBRI, співробітниця Центру Вілсона, аналітикиня CNN Brazil розповіла, що на її переконання у України і Бразилії є багато спільного: “Україну та інші країни нашого регіону об’єднує і те, що ми зіткнулися з необхідністю керувати розвитком країн, водночас маючи сильний вплив ззовні”.
“Коли ми дивимось на Україну та країни Азії, Африки та Латинської Америки, можна впевнено сказати, що експорт українського зерна та сільськогосподарських продуктів країнам, що розвиваються є дуже важливим. Бразилія може поділитись досвідом у цій сфері“, — додала пані Фернанда Магнотта.
“Ми повинні розуміти, що в деяких секторах ми є конкурентами, але конкуренція не завжди означає боротьбу, конкуренція означає й можливості“, — зазначив інший учасник дискусії посол Бразилії в Україні у 2021–2024 роках Нортон Рапеста.
Пропаганда
Однак економічні зв’язки не зведеш, не подолавши засилля російської пропаганди, дійшли висновку учасники дискусії, присвяченій цій тематиці.
До неї долучилися: Алім Алієв, заступник директора Українського інституту; Уріа Фанчеллі, міжнародний політичний аналітик і письменник, політичний коментатор CNN Portugal з Бразилії; Ханя Новелл, мексиканська журналістка з видань El Tepeyac, Claustro de Sor Juana, Del Valle de México та продюсерка документальних фільмів; Брайан Орута, старший цифровий репортер газети “Star” з Кенії, доктор Свасті Рао, наукова співробітниця Центру Європи та Євразії Інституту оборонних досліджень та аналітики ім. Манохара Паррікара з Індії; Тьєрно Амаду Камара з Гвінеї, видавничий директор Guinée114, автор книги про війну росії проти України; та Реймонд Аква з Гани, директор з досліджень Multimedia Group Limited. Модераторкою виступила Тетяна Печончик, Голова правління Правозахисного центру ZMINA.
Перед початком дискусії по відео виступив Олександр Корнієнко, Перший заступник Голови Верховної Ради України: “Нам важливо налагоджувати та посилювати зв’язки, зокрема на міжпарламентському рівні, із країнами незахідного світу. Ми розпочали нову стратегію та налаштовані її продовжувати. Дякую, що увага до нашої держави зберігається і світ налаштований знати правду”, — Олександр Корнієнко.
Заступник директора Українського інституту Алім Алієв розповів, що на його переконання важливі персональні і мистецькі мости між країнами. “Ми маємо будувати мости між нами та іншими країнами. Щось подібне зі свого боку вже влаштовуємо, наприклад, мистецькі кооперації. Художник Саша Корбан співпрацює з бразильцем Едуардо Кобра, вони створюють проекти на тему екології. Для нас дуже важливою є тема екоциду. Ще один проект у нас з індонезійськими митцями — він стосується корінних народів і депортації дітей, ця тема також близька мешканцям Індонезії. Людські історії про нинішні події в Україні звертають увагу до нас. Мистецька кампанії допомагають іноземцям краще зрозуміти наше життя”. Керівниця Центру прав людини Зміна Тетяна Печончик, яка модерувала цю панель, погодилась, що брак відомостей спотворює уявлення про Україну і Крим, зокрема. “Коли я подорожувала країнами регіонів, про які йде мова я питала місцевих – хто, на їхню думку, насправді є корінним народом Криму. І, нажаль, більшість з них відповідали, що “росіяни”. Справді, дуже важливо доносити іноземцям інформацію про Україну та її історію”, — розповіла Тетяна Печончик.
Представник Гани Реймонд Аква поділився тим, як Росія використовує в своїх цілях погану обізнаність мешканців його країни про події в Україні. “Росія розповсюджувала у нас наратив, що ніби люди у Криму воюють за незалежність від України, а Росія їм допомагає, і це знаходило відгук в моїх співвітчизників, вони згадували історію Гани, коли ми боролися проти колоніалізму. Також був наратив, що російсько-українська війна це приватна справа двох родичів, а нам не варто у ці стосунки втручатися. І нам доводилося жити з цим наративом, поки наш президент не засвідчив інше. Ще одним наративом була антизахідна російська позиція, яку має підтримати Африка, та “возз’єднання” українського народу з Росією. Тепер ми знаємо правдиву інформацію про події в Україні, і бачимо, скільки нестиковок було у російських наративах, але багато людей в Гані все ще вірять в російську пропаганду”, — поділився Реймонд Аква.
Дізнатись більше допомагають журналістські матеріали і публікації. Представник Гвінеї Тьєрно Амаду Камара розповів про свою книгу про війну Росії проти України, яку він написав усього рік тому: “Після мого попереднього візиту в Україну, я написав багато статей про реальні події, що тут відбуваються. І багато моїх співвітчизників не знали цієї інформації, яку я наводив у своїх матеріалах. Однак статей було недостатньо. І виникла ідея написати книгу про війну, про Україну і Росію. Зараз відкриваються нові посольства України в країнах Африки — незабаром їх буде вже два десятки. І так збігається, що коли книга в якійсь африканській країні публікується і з’являється в продажу, в цей же час відкривається там дипмісія України”.
Журналіст Уріа Фанчеллі з Бразилії розповів, що мешканці його країни симпатизують Росії, бо та активно просуває власні інтереси: “Росія дуже вдало використовує поляризацію населення Бразилії. — розповів Уріа Фанчеллі. — У нас дуже поляризоване суспільство, “ліві” постійно борються з “правими”. Росіяни вміють використовувати “лівих”. Президент Лула да Сильва представник лівих течій. Тому російська позиція почасти є мейнстримом. Посол Росії надзвичайно популярна у Бразилії фігура. Лише в жовтні в медіа про нього згадали дві сотні раз. Однак медіа не святі, вони роблять помилки і тому варто їм допомогти виправитися”.
Про вплив російської пропагандистської преси на мешканців Індії розповіла й Свасті Рао. Вона наголосила, що першої жертвою агресії Росії в Україні стала правда: “Те саме можна сказати про мою країну, де часто перепощуються новини з російського Спутніку. Мій досвід стикання з російською пропагандою схожий на досвід людей з інших країн. З російських тез, по перше: Росія ніби жертва, українці двоюрідні брати росіян, а Росія хоче об’єднати братів, а Захід проти. По друге, ніби у Росії все добре з економікою, хоча особисто я це досліджувала, і більшість даних засекречена, і це не просто так. Російська економіка у великій кризі. Також Росія стверджує, що Крим завжди був російський, і ця пропаганда успішна в Індії, оскільки Росія використовує аналогію з історією Кашміру. У них зовсім різна історія, це як апельсин та яблуко, зовсім різне, але Росія їх порівнює і так проштовхує свою пропаганду. Україні треба це зупинити, показати, що Крим — це зовсім не як Кашмір, вони різні“.
Радянська спадщина
Ще однією темою, про яку йшлось на конференції став спадок Радянського Союзу в країнах Латинської Америки, Африки та Азії — чи повинна Україна претендувати на його частку? Політичний експерт Олег Бєлоколос зазначив — “історичні відносини підкреслюють давню роль України у підтримці розвитку африканських країн. Хоча легко зосередитися на внеску всього СРСР, унікальні індустріальні та логістичні можливості України відіграли критичну роль у налагодженні цих партнерських відносин. Отже, коли ми обговорюємо позицію України сьогодні, важливо пам’ятати цю спадщину співпраці та взаємної вигоди”.
Професор кафедри політології Києво-Могилянського університету Олексій Гарань підкреслив, що іноземцям потрібно роз’яснювати роль України у Радянському союзі наголошуючи, що сучасна Україна не несе відповідальності за злочини СРСР, зокрема за війну в Афганістані чи підтримку комуністичних режимів в Африці. Він зауважив, що ці питання слід подавати делікатно, враховуючи позитивний образ СРСР у багатьох країнах, але водночас акцентувати на фактах, які демонструють Україну як жертву радянського імперіалізму.
Наприкінці останнього дня роботи Міжнародної конференції Тетяна Печончик, керівниця Центру прав людини ZMINA підкреслила особливе значення для України днів, в які відбувався захід. “В ці дні по всій Україні було багато загроз і все ж це видатний момент в нашій історії, бо вчора і сьогодні річниці двох революцій — Помаранчевої в 2004 і Євромайдану в 2013 році”, — нагадала Тетяна Печончик. “Тоді сталося усе завдяки сміливості людей, зокрема і тих, хто не побоявся приїхати в Україну попри всі загрози і вашої пристрасті до відкриттів — до відкриття України. У ці дні в нас була дуже насичена програма. Ми брали участь у шести панельних дискусіях, були паралельні події, вечірні заходи, шість фотовиставок і також ми пропонували учасникам написати листи політв’язням — “Листи до вільного Криму”, які ми будемо їх розсилати. Окрім цих двох днів були ще регіональні заходи – учасники їздили в Чернігівську, Київську, Одеську області — сподіваюсь це теж розширило їхні знання і уявлення. Я б хотіла, аби і наступного року конференція відбулась. Хай буде Global Crimea”.
