Під час конференції на Мальті ZMINA порушила питання насильницьких зникнень і катувань, скоєних Росією в Україні

Минуло чотири роки з моменту ухвалення Рішення 7/20 Конференції міністрів ОБСЄ “Запобігання та викорінення катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання”, але стан виконання зобов’язань, передбачених цим рішенням, погіршився.

Такі висновки представила Робоча група “Громадянської солідарності” з питань протидії катуванням на паралельній конференції Платформи на Мальті напередодні Міністерської зустрічі ОБСЄ – 2024.

Як зазначено в підсумковому документі Платформи громадянської солідарності, жодна з держав-учасниць ОБСЄ не виконала свої зобов’язання за Рішенням 7/20 в повному обсязі. Актуальними залишаються проблеми у таких сферах, як криміналізація катувань у національному законодавстві, доступність та адекватність статистичних даних, гарантії недопустимості доказів, отриманих у результаті катувань, фундаментальні правові гарантії для осіб, позбавлених свободи, умови тримання під вартою та дотримання стандартів ефективного розслідування. Навіть у країнах, де національне законодавство передбачає відшкодування шкоди постраждалим, відсутня або дуже обмежена конкретна інформація про фактично вжиті заходи з точки зору наданої компенсації або чинних програм відшкодування, включаючи програми реабілітації та підтримку ГО, які здійснюють такі програми.

В умовах війни випадки катувань та іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження часто супроводжуються практикою насильницьких зникнень, які широко задокументовані під час російського збройного вторгнення в Україну.

За словами голови правління Центру прав людини ZMINA Тетяни Печончик, ситуація зі зниклими безвісти українськими цивільними особами і військовополоненими та поводження з ними в російських тюрмах є предметом особливого і нагального занепокоєння. Понад 50 000 осіб вважаються зниклими безвісти через російську агресію в Україні, згідно з українським реєстром осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, понад 14 000 українських цивільних осіб утримуються в російському полоні, переважно без зв’язку з зовнішнім світом.

“На жаль, ці дані є неповними, оскільки Росія, всупереч міжнародному гуманітарному праву, не надає відповідної інформації”, — сказала Тетяна Печончик.

Вона нагадала, що за свідченнями українських військовополонених та цивільних осіб, які утримуються в Росії, переважна більшість, якщо не всі, піддаються жахливим тортурам у місцях несвободи на окупованих територіях та в установах російської пенітенціарної системи, включаючи таємні місця позбавлення волі. 

За даними Офісу Генерального прокурора України, існує щонайменше 71 місце, де утримуються українці, як на окупованих територіях України, так і в Росії. Відомо, що принаймні дві з цих установ використовуються спеціально для катувань українських в’язнів — СІЗО в Таганрозі та виправна колонія № 10 в Республіці Мордовія. 

“Росія відмовляється це визнавати. Російських адвокатів та Міжнародний комітет Червоного Хреста не допускають до цих установ. У Росії не порушено жодної кримінальної справи за фактами катувань проти українських цивільних осіб та військовополонених у цих та інших установах російської пенітенціарної системи”, — додала Печончик.

У багатьох випадках російська влада фабрикує кримінальні справи проти українських цивільних осіб та військовополонених, що супроводжується фіктивними судовими процесами, обвинувальними вироками та тривалими термінами ув’язнення. “Таким чином, судові процеси використовуються як інструмент переслідування українців, а з огляду на масовий характер таких проваджень, відмова у справедливому судовому розгляді прирівнюється до тяжкого злочину. Українські військовополонені піддаються особливо жорстоким показовим процесам, їх часто виставляють перед російською громадськістю як “нацистів” або “терористів”, безпідставно звинувачуючи у тяжких злочинах за російським кримінальним законодавством, яких вони не скоювали”, — заявила Печончик.

За її інформацією, серед порушників — прокурори, судді і, можливо, чиновники Міністерства юстиції Росії: “Їхні дії не менш серйозні, ніж дії тих злочинців, які піддають жертв тортурам або іншому нелюдському поводженню, оскільки вони легітимізують подальше насильство над постраждалими, які отримують тривалі терміни ув’язнення, часто в колоніях суворого режиму”.

Під час Паралельної конференції громадянського суспільства ОБСЄ Тетяна Печончик також представила підсумкову заяву “Мобілізація зусиль на підтримку України та протистояння російській агресії”.

Паралельна конференція громадянського суспільства ОБСЄ відбулася на Мальті напередодні зустрічі Ради міністрів ОБСЄ. Як і в минулі роки, Платформа громадянської солідарності (ПГС), міжнародна платформа громадянського суспільства, що тісно співпрацює з ОБСЄ, мережею ГО в рамках ОБСЄ, організувала Паралельну конференцію за підтримки Мальтійського головування в ОБСЄ. У зустрічі взяли участь представники організацій громадянського суспільства та дипломатичної спільноти ОБСЄ. Ця конференція є нагадуванням про необхідність вшанування праці людей, які працюють задля захисту фундаментальних прав людини, а також вшанування роботи, спрямованої на сприяння миру і безпеці в регіоні ОБСЄ.