Правосуддя для жертв катувань: ZMINA приєдналася до конференції ОБСЄ

2 червня 2023 року Представництва Данії та Швейцарії при ОБСЄ провели міжнародну конференцію у Відні на тему «Правосуддя для жертв катувань: застосування підходу, орієнтованого на постраждалих, і забезпечення права на відшкодування й реабілітацію». Голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик та постраждалий від катувань мешканець Харківщини Анатолій Гарагатий взяли участь у відкритті події.

Фото: Конференц-служба ОБСЄ

Країни-учасниці ОБСЄ та громадянське суспільство обговорили зобов’язання держави щодо забезпечення належного відшкодування і правового захисту жертвам катувань та іншого жорстокого, нелюдського й такого, що принижує гідність, поводження. Крім цього, учасники конференції звернули увагу на важливу роль громадських організацій у підтримці жертв тортур і реалізації їхнього права на репарацію.

Постійний представник Данії при ОБСЄ Крістіан Ґронбех-Єнсен звернувся до залу: “Агресивна війна Росії проти України триває вже більше року, та Данія, як і раніше, віддана притягненню злочинців до відповідальності й забезнеченню справедливості для народу України. Ми не втомимося: винні повинні й будуть притягнуті до відповідальності. Але правосуддя для жертв тортур — це щось більше, ніж вирок у суді. Йдеться про те, щоб надати жертвам пріоритет і забезпечити їхнє право на відшкодування.“

“Не забуваймо, що потерпілі — такі ж люди, як і ми. Кожен із них має свої особисті потреби. Міжнародне гуманітарне право конкретно визначає, що постраждалі мають право на репарацію, яке б відповідало рівню завданих їм страждань: компенсацію, реабілітацію та гарантію неповторення,” — додав Маттео Мекаччі, директор Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ.

Фото: Конференц-служба ОБСЄ

Учасники конференції послухали свідчення Анатолія Гарагатого — 70-ти річного фотографа і блогера із Харківщини. Він був затриманий 28 травня 2022 року за те, що відзняв відео, як колони російської військової техніки заїжджали до його рідного селища Савинці. Чоловік провів 100 днів у балаклійському СІЗО і став жертвою жорстоких тортур електричним струмом та побиття. Проте навіть під загрозою катувань він відмовився записувати відео з виправданням російської окупації.

“Мене допитували четверо слідчих у масках. Вони хотіли, щоб я визнав, що я — коригувальник. Я відмовлявся, і мене катували палицями, кулаками та електрошокером. За кожне українське слово мене торкався електрошокер: скільки разів я говорив українською мовою, стільки разів мене били струмом. А в кінці до пальців моїх ніг під’єднали електричний струм і били ним. Після другого разу я знепритомнів, але залишився живим. Не тільки я, але й інші хлопці приходили з допитів синіми та окривавленими, але щасливими, тому що залишалися живі. Були такі, яким не пощастило і їх закатовували за те, що були коригувальниками або АТОвцями, або, або, або… Про це важко згадувати без сліз, але треба, тому що російська армія — це армія мародерів і дикунів,” — поділився спогадами Гарагатий.

Фото: Постійне представництво Республіки Польща при ОБСЄ

Голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик зазначила, що історія Анатолія Гарагатого — лише один із 45 випадків тортур, скоєних у ході російської збройної агресії, які організація задокументувала за останні місяці. Всі опитані перебували в російському ув’язненні інкомунікадо, без повідомлення рідних та ставали свідками катувань співкамерників: вони чули крики, бачили наслідки побиття інших.

“85% потерпілих заявили про побиття ударами рук чи ніг, металевими або пластиковими трубами, дерев’яними битками чи спеціальними поліцейськими кийками. Особливо травматичними були випадки повторного побиття протягом одного дня, чи під час допитів на наступний день. Частина опитаних вказує на намагання не бити допитуваних по обличчю чи в корпус для того, щоб приховати факт тортур, попередити випадки смерті через пошкодження внутрішніх органів,” — розповіла Печончик.

Традиційна травма — тріщини чи переломи ребер і катування електричним струмом. Також ZMINA задокументовала випадки травматичного зв’язування, специфічні форми побиття (удари по голові в металевому шоломі, удари палицями по п’ятках, постійні удари в одну й ту ж частину тіла), випадок втоплення (вливання води в рот через рушник, накинутий на обличчя), навмисного ламання кінцівок, травматизації суглобів, зґвалтування і кастрації потерпілих.

Це супроводжувалось психологічними знущаннями: від деяких потерпілих вимагали публічно декламували українські патріотичні гасла чи виконувати гімн в момент катування електричним струмом. Також усі опитані потерпілі, яких затримували, скаржаться на неналежне харчування.

Фото: Конференц-служба ОБСЄ

Печончик підкреслила: “Потерпілих від тортур ми знаходили буквально в кожному селі чи містечку, яке перебувало в окупації. Тому катування й жорстоке поводження з боку росіян — не лише воєнні злочини, але й злочини проти людяності, враховуючи систематичний характер та поширеність цієї практики.“

Голова Центру прав людини ZMINA озвучила три кроки, які потрібно зробити для захисту потерпілих і відновлення справедливості:

1. Українська влада повинна активно заохочувати потерпілих під катувань надавати свідчення та заяви, відкривати кримінальні провадження, оскільки багато таких фактів досі не зареєстровані.
2. Потрібно запровадити стандарти Стамбульського протоколу в Україні, зокрема для належної фіксації слідів і наслідків катувань, що сприятиме більш ефективному розслідуванню.
3. Необхідно надати захист, психологічну підтримку та реабілітацію для потерпілих з боку держави, оскільки сил громадянського суспільства недостатньо, враховуючи велику кількість потерпілих. 

Фото: Конференц-служба ОБСЄ

В межах конференції відбулося дві панельні сесії про те, як держава може забезпечити відшкодування для постраждалих і підтримати в цьому громадянське суспільство. Висновки події будуть використані для стимулювання подальших дій у сфері запобігання тортурам і підготовки звіту із рекомендаціями.