П’ятий день Кримського тижня у Брюсселі: експерти поговорили про молодь в окупації та дітей політичних бранців
Останній день Кримського тижня у Брюсселі торкнувся теми дітей на українському півострові, окупованому Росією вже 11 років. У Брюссельському вільному університеті відбулася лекція “Діти в окупації: ідеологічна індоктринація, мілітаризація та переслідування української молоді в окупованому Криму”, а також виставка ілюстрацій про життя в окупації “U(CRIME)A”. До дискусії долучилася Марія Суляліна із Центру громадянської просвіти “Альменда”, Вікторія Нестеренко зі ZMINA та Артем Олійник із Крим SOS. Захід модерувала викладачка Оксана Козлова.
Після повномасштабного вторгнення росіяни значно посилили пропаганду на окупованих територіях України через систему освіти. Зокрема, у російських підручниках, якими окупанти одразу замінили українські книжки в школах, наголошується на тому, що України як незалежної держави немає.
“Україна згадується лише в деяких частинах історії як штучно створена держава. І річ у тім, що наших дітей не виховують з думкою, що Україна є ворогом. Їх виховують з думкою, що України взагалі не існує”, – розповіла Марія Суляліна.
Активістка уточнила, що за 2014–2023 роки окупації 11 класів у тимчасово підконтрольному РФ Криму закінчила 131 тисяча дітей. Це молодь, яка ніколи не була в українській системі освіти, а лише в російській. Більшість із них не можуть продовжувати своє життя в Україні, бо не мають українських освітніх документів. Суляліна нагадала, що, за інформацією Міністерства освіти України, за цей період з більш ніж 500 тисяч дітей-кримчан лише 4% (3922) отримали українські освітні документи.
Те, що відбувається з українськими дітьми в окупації, вона назвала системним знищенням національної ідентичності: “Чому ми називаємо це системою? Тому що ми бачимо, як Росія систематично працює на всіх рівнях. Насамперед, безумовно, це відбувається через формальну освіту, тому що діти не мають можливості не ходити до шкіл, не бути в російській формальній освіті, але вони також будують свою мережу неформальної освіти”.
Окупанти широко застосовують мілітаризацію формальної освіти, створюючи кадетські класи. У них діти з першого класу носять форму і перебувають під патронажем різних сил: ФСБ РФ, слідчий комітет тощо.
Головна мета таких класів – підготувати дітей до того, щоб вони або одразу стали солдатами, або вступили до військових університетів, щоб стати російськими офіцерами. Всього станом на січень 2025 року на окупованих територіях відкрили 260 таких класів, і їхня кількість зростатиме.
“Все це вже має свої результати на окупованих територіях. У кримських школах відкривають меморіальні таблички колишнім учням, загиблим на російсько-українській війні. Вони були дітьми, коли Росія окупувала їхню землю, і перебували під системою політичної індоктринації та мілітаризації. Вони почали вірити в цю систему в певний момент, потім пішли на війну проти власної країни та загинули”, – сказала правозахисниця.
Вікторія Нестеренко зі ZMINA також підкреслила, що долі сотень дітей кримських політв’язнів на окупованому півострові змінюються за один ранок. У 2015-му році співробітники російських спецслужб почали фабрикувати перші кейси справ політв’язнів — це справа “26 лютого”, перша справа Хізб ут-Тахрір, коли з’явилося 12 дітей політв’язнів. У 2016-му році співробітниками спецслужб були ініційовані нові кримінальні справи: “ялтинська справа”, “сімферопольська”, “бахчисарайська” — тоді таких дітей вже стало 32. У 2022-му році кількість таких дітей зросла до 239, з них 197 — неповнолітні.
У більшості, кримськотатарські політв’язні — це багатодітні батьки. Наприклад, вчитель фізкультури Сервер Зекір’яєв, батько 13 дітей, громадянський журналіст Марлен Асанов — батько 4 дітей, громадянський журналіст Тимур Ібрагімов — батько 4 дітей. У родині політв’язня Айдера Джепарова 8 дітей; ситуація з арештом батька змусила сина-дев’ятикласника не продовжувати очне навчання у школі, а піти на роботу.
Існує окрема категорія дітей, які народилися вже після арешту татів і ще ніколи їх не бачили. Також понад 50 дітей з важкими хронічними захворюваннями, які у більшості були спровоковані саме арештами татів. Затримання часто показово проводять із застосуванням насилля й у присутності родин політв’язнів.
“На очах у двох дітей та дружини вони вдарили мене, я впав і мене почали забивати ногами. Їх було близько семи людей. Потім мені на голову натягли чорний мішок для сміття, обмотали голову скотчем, вивели й поклали в машину”, писав політичний бранець Руслан Абдурахманов.
Такі свідчення, зібрані під час останнього дня Кримського тижня у Брюсселі, ще раз підкреслюють: окупація Криму — це не лише про геополітику, а насамперед про зламані долі тисяч українських дітей. Ідеологічний тиск, мілітаризація та системне витіснення української ідентичності створюють нову реальність, у якій діти стають інструментами чужої держави. Саме тому міжнародна спільнота не має права забувати про Крим і зобов’язана підтримувати зусилля з деокупації, реінтеграції та захисту прав найуразливіших — дітей, які мають право на майбутнє вільне від страху, пропаганди й війни.
Захід відбувся за підтримки Брюссельського вільного університету (ULB), Європейської мережі солідарності з Україною в Бельгії, Дому гуманітарних наук ULB та Факультету філології, перекладу і комунікацій ULB в межах Кримського тижня.
Для довідки: Кримський тиждень — це серія дискусій на високому рівні, культурних заходів, виставок, показів документальних фільмів та обміну досвідом між експертами, спрямованих на посилення європейської участі у розв’язанні проблеми Криму, українського півострова, що перебуває під російською окупацією з 2014 року. Ця ініціатива висвітлює жорстоку реальність мешканців Криму – зокрема, кримських татар, правозахисників та незалежних голосів, – які, попри систематичні репресії з моменту окупації півострова у 2014 році, продовжують демонструвати стійкість. Організовують захід українське та міжнародне громадянське суспільство у тісній співпраці з інституціями ЄС, Постійними Представництвами та Місією України при ЄС.
