Російські суди над українцями як міжнародний злочин: ZMINA і МІПЛ презентували дослідження під час Ради ООН з прав людини

21 березня в Женеві в рамках 58-ої сесії Ради ООН з прав людини відбувся додатковий захід “Відмова у справедливому судовому розгляді як міжнародний злочин під час війни Росії проти України”.

Він мав на меті звернути увагу дипломатичної спільноти на поширену в Росії і на окупованих нею територіях практику відмови у праві на справедливий суд як українським цивільним особам, так і військовополоненим. Зокрема, ZMINA і Медійна ініціатива за права людини презентували тематичний звіт, підготовлений у співпраці з онлайн-виданням “Грати” та ГО “Кримський процес”.

Захід модерував Дейв Елсероад, керівник відділу адвокації Фундації Домів прав людини. З вітальними словами виступили представники дипломатичних місій України і Хорватії при ООН.

Як зазначила голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик, метою дослідження був збір доказів і вивчення різних аспектів імовірного наміру та розгортання Росією політики судового переслідування, зокрема відмови українським цивільним та військовополоненим у праві на справедливий суд, що має ознаки воєнних злочинів та злочинів проти людяності. 

Загалом дослідники ідентифікували приблизно 600 справ відповідно до визначених критеріїв та відібрали 37 репрезентативних справ для детальнішого аналізу. Також використовувалися окремі матеріали українських кримінальних проваджень, матеріали кримінальних справ та вироків судів РФ та судів на тимчасово окупованих територіях (загалом приблизно 46 документів), свідчення потерпілих, повідомлення у засобах масової інформації тощо.

“Російські суди і суди на окупованих територіях не є незалежними арбітрами. Наше дослідження показує, що судді, прокурори і слідчі, які фабрикують справи проти цивільних і військовополонених українців, є такими ж злочинцями, як і ті, хто викрадає і катує наших громадян. І вони мають за це відповісти”, — підсумувала Тетяна Печончик.

Один із дослідників, директор Ресурсного центру з питань демократії та прав людини (Молдова) Сергій Остаф розповів, що експертна група прийшла до висновку, що Російська Федерація після окупації та подальшої спроби анексії українських територій цілеспрямовано створила альтернативну правову реальність усупереч стандартам міжнародного гуманітарного права задля впровадження політики судового переслідування. 

“Підконтрольні РФ суди ігнорують контекст міжнародного збройного конфлікту в справах українських цивільних та військовополонених, а також фактично підтримують позицію російського політичного керівництва в політиках судового переслідування, – заявив він. – Крім того, суди на всіх підконтрольних РФ територіях не здатні забезпечити ефективний судовий розгляд у такій категорії справ через абсолютне заперечення існування міжнародного збройного конфлікту та факту агресії РФ проти України”.

За його словами, результати дослідження демонструють систематичні та масові порушення гарантій справедливого судового розгляду в справах проти українських цивільних та військовополонених у Росії та на окупованих нею територіях. А саме – рівності сторін, оцінки доказів, виключення скомпрометованих та отриманих під примусом чи катуваннями доказів, права на захист. 

“Тотальна закритість та недоступність для публіки таких судових процесів у сукупності з порушеннями вищезгаданих стандартів призводять до того, що суди в таких справах у значній ступені відтворюють у вироках суть обвинувачень прокуратури“, – додав експерт.

Керівниця аналітичного відділу Медійної ініціативи за права людини Любов Смачило звернула увагу на роль російських пропагандистських ЗМІ в контексті порушення права на справедливий суд. 

За її словами, російські ЗМІ відіграють ключову роль в організації наклепницьких кампаній проти українських цивільних та військовополонених, які поставали перед судом. Російські медіа часто зображували підсудних “терористами”, “екстремістами”, “вбивцями невинних мирних жителів” тощо.

“Пропагандистські ресурси представляють українців як потенційну екзистенційну загрозу для РФ, що призводить до системних порушень презумпції невинуватості та виправдовує каральні дії РФ проти незгодних“, – сказала вона.

Своєю історією судового переслідування поділився Максим Буткевич, правозахисник, журналіст, військовополонений, який провів більше двох років в російському полоні. Він був несправедливо засуджений у сфабрикованій кримінальній справі за звинуваченням у скоєнні воєнного злочину, унаслідок чого отримав вирок 13 років за ґратами. Буткевича звільнили у жовтні 2024 року під час обміну військовополоненими між Україною і Росією.

За словами Буткевича, його випадок не унікальный – за часи перебування у колонії на окупованій території Луганської області він перебував іще з чотирма десятками українських військовополонених, проти яких теж були сфабриковані кримінальні справи окупаційною владою.

Правозахисники повідомили, що повна версія дослідження буде опублікована 31 березня, разом із його презентацією в Києві. 

Як повідомлялося раніше, це дослідження також було представлене у грудні 2024 року в Гаазі під час спеціального заходу в рамках Асамблеї країн–учасниць Міжнародного кримінального суду.

Дослідження виконане за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.