Україна залишається небезпечною для активістів і правозахисників – Zero Corruption Talk
15 червня відбулась онлайн-дискусія “Zero Corruption Police: місія (не) можлива”, під час якої експерти говорили про те, що було зроблено після Революції гідності в правоохоронній сфері, про історії успіху, отримані уроки та чому поліція зловживає владою в Україні і як цьому запобігти.
Ключовою спікеркою була міністерка внутрішніх справ Фінляндії Марія Охісало. Вона презентувала історію побудови поліції без корупції у Фінляндії, яка входить до трійки кращих країн за індексом сприйняття корупції Transparency International. За словами Охісало, фінська поліція усуває можливу радикалізацію на ранніх стадіях серед різних верств населення, впроваджуючи превентивні заходи, які дозволяють оминути кримінальні інциденти. А якщо правопорушення трапляються всередині самої поліцейської структури, то над розслідуванням таких злочинів працює прокуратура, яка повністю незалежна від поліції. Крім того, це є одним із ключових факторів довіри суспільства до органів правопорядку у Фінляндії.
Повертаючись до українських реалій, учасники заходу зазначили, що реформа пострадянської корупційної системи розпочалась у 2014–2015 роках і зумовила створення патрульної поліції, але відтоді відчутного прогресу не було. В українській поліції досі трапляються випадки насильства, тортур і корупції, а громадським діячам, журналістам та правозахисникам небезпечно працювати в Україні.
Голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик розповіла, що з часів Євромайдану, із 2014 року, організація задокументувала понад 400 випадків переслідування правозахисників і громадських активістів – нападів, погроз, наклепів, сфабрикованих справ проти активістів. Найвразливіші до нападів групи – антикорупційні, еко- та ЛГБТ-активісти.
“Це відбувається через безкарність: понад 90% справ не розслідуються ефективно. Ми фіксуємо низку нападів навіть на одних і тих самих людей, якщо вони не злякались і продовжили свою громадську активність. Також цьому сприяють брак компетенції та кадрових ресурсів в органах правопорядку, та й серед представників поліції є ті, хто спеціально саботує слідство. Але найбільша причина неефективності розслідування нападів на активістів – провалена реформа поліції, для продовження якої владі бракує політичної волі”, – зазначила Печончик. Окремо вона звертає увагу на проблему неправильної кваліфікації деяких справ, як-от нападів на ґрунті ненависті, які зазвичай кваліфікуються як хуліганство.
Тетяна ПечончикМеттью Шааф, директор проєкту Freedom House в Україні, додає, що неефективні розслідування починаються саме з моменту, коли неправильно фіксуються напади та кваліфікуються справи й слідство далі йде помилковим шляхом та не притягує відповідальних до покарання. “Серед великих викликів – політизація МВС, яка заважає змінам, та брак підзвітності, кінцевий результат якого – відсутність відповідальності у представників поліції”, – каже Шааф.
Експерти переконані: реформи мають відбуватися в судах, у прокуратурі, у СБУ, а не тільки в поліції, бо без цього не можна казати про верховенство права в Україні. Так, грузинська політикиня Хатія Деканоїдзе, яка очолювала українську Національну поліцію у 2015–2016 роках, вважає, що жодна велика інвестиція не зайде в Україну, якщо в державі немає верховенства права.
На думку спікерів, щоб поліція не зловживала владою, треба демілітаризувати та деполітизувати МВС, а також покарати тих, хто користується службовим становищем. Матильда Богнер, голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, наостанок додала, що не менш важлива проблема, на яку треба звернути увагу, – відсутність надійного захисту потерпілих та некомпетентність слідчих, через яку вони звинувачують та стигматизують постраждалих осіб. У комплексі ці та інші чинники призводять до низької довіри суспільства до правоохоронних органів.
Відео з дискусії можна переглянути тут.
