Які загрози становить війна для українських правозахисників/-ць: експертна дискусія
Правозахисна українська спільнота сьогодні виборює ті цінності, проти яких розпочала війну Росія, – волю, справедливість та рівність. Війна поставила під загрозу як роботу правозахисниць/-ків, так і насамперед їхню безпеку. Щоб ідентифікувати виклики й загрози та обговорити ефективні засоби правового захисту безпеки правозахисників/-ць, Центр “ЮрФем: освіта” 14 липня провів онлайн-дискусію “Гендерний компонент безпеки правозахисників/-ць в умовах війни”.
Модерував дискусію Володимир Бєглов – директор America House Lviv, журналіст, радіоведучий, борець проти дискримінації. А кожен/-на зі спікерів/-ок з огляду на специфіку своєї діяльності окреслювали ті виклики чи проблеми, з якими нині стикається українська правозахисна спільнота.
Так, Людмила Янкіна, правозахисниця, керівниця стратегічного напряму із захисту активістів та правозахисників Центру прав людини ZMINA, у своєму виступі закцентувала на ризиках для безпеки та активностях жінок, які перебувають на контрольованих, тимчасово окупованих територіях України чи за кордоном. Зокрема, зазначила про проблему анатомічної придатності бронежилетів для жінок, а також високий ризик сексуального насильства щодо жінок, які перебувають на тимчасово окупованих територіях.
Людмила ЯнкінаВодночас виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова каже:
“Жінки-правозахисниці зараз на видноті, вони є тими обличчями, які говорять про воєнні злочини РФ, про силу України, про те, що Україна зробила демократичний вибір… і дотримуватиметься його. Медійно ми всі стаємо мішенями для побиття. Починається іміджева атака. Це стає своєрідним публічним пресингом через кількість уваги, через персональні повідомлення, через мережі”.
Олександра Делеменчук, тренерка з безпеки, засновниця проєкту Tbilisi Shelter City щодо захисту правозахисників/-ць, зазначає, що не існує обов’язкового міжнародного стандарту, який би стосувався статусу і захисту прав правозахисників/-ць. Проте існує декларація ООН щодо правозахисників/-ць, у якій уперше була визначена особлива роль правозахисників/-ць, що правозахист теж є допоміжною професією, як, наприклад, професії лікарів/-ок, соціальних працівників/-ць тощо. Зважаючи на таку особливу роль, держава має створити додаткові гарантії для правозахисників/-ць задля ведення безперешкодної професійної діяльності.
До дискусії також долучилася радниця з гендерних питань Консультативної місії ЄС в Україні Гізела Дуттінг. Свою доповідь Гізела умовно поділила на чотири частини: практичні міркування щодо безпеки, гендерний аспект у правозахисті, правові механізми в ООН і ЄС та практичний розділ з ресурсами. Так, Гізела зазначила, що саме жінки-правозахисниці стають мішенями не лише через власну діяльність, а й через те, що вони є жінками.
Гізела ДуттінгАртем Крикун-Труш, адвокат “ЮрФем: підтримки”, експерт у сфері воєнних злочинів та міжнародного гуманітарного права, закцентував на “юридичній” безпеці правозахисників/-ць. Він вважає, що правозахисницям/-ам за замовчуванням потрібно мати адвоката/-ку. Бо їхня діяльність пов’язана з різними ризиками – репутаційними, фінансовими, загрозами для життя чи здоров’я. Особливо це стало актуально під час повномасштабного вторгнення: на тимчасово окупованій території немає можливості захистити свої права. І краще, коли є свій адвокат, який поза межами окупованої території може звернутися до відповідних органів, забезпечити захист правозахиснику / правозахисниці.
Адвокатка, керівниця ГО “Асоціація жінок-юристок України “ЮрФем” Христина Кіт зазначила, що гендерно зумовлене насильство на території, де немає активних бойових дій, нікуди не зникло, хоча нині говоримо здебільшого про воєнні злочини, зокрема сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом.
“Багато адвокаток/-ів, які працюють у сфері правозахисту, продовжують надавати допомогу тим, хто постраждав від гендерно зумовленого насильства і дискримінації, зокрема внутрішньо переміщеним особам. Аналогічно вони стикаються з погрозами й насильством у свій бік, якщо представляють таку категорію осіб. І мені видається, ця тенденція посилюватиметься, оскільки в умовах воєнного часу поширюються патріархальні наративи, а насильство інколи починає більше легітимізуватися”.
Переглянути дискусію можна за посиланням.
