Зміни в освіті щодо прав людини повільні, але неминучі – викладачі журналістики

Права людини вже не стоять осторонь як окремий предмет, а поступово запроваджуються як ціннісні орієнтири в журналістській освіті.

Про це заявили викладачі журналістики – учасники онлайн-майстерні “Медіа і права людини: як змінюється журналістська освіта в Україні?”, яка тривала в межах Національної правозахисної НЕконференції 10 грудня.

Учасники заходу наголосили, що зміни в журналістській освіті відбуваються, “хоч і не так швидко, як би хотілося”.

Ілюстративне зображення

Так, згідно з результатами Всеукраїнського дослідження “Що українці знають та думають про права людини: оцінка змін (2016–2020)”, тільки 17,8 % опитаних зазначили, що школа чи вищі навчальні заклади стали джерелом інформації про права людини. Отже, освіта стоїть лише на п’ятому місці як джерело інформації про права людини, після телебачення, інтернету, спілкування з близькими або ж особистого досвіду.

Така тенденція збереглась і щодо чинників, які найбільше вплинули на формування уявлень стосовно прав людини: лише кожен п’ятий респондент (21,4 %) згадав про навчальні заклади.

Утім, журналістика на цінностях прав людини вже є вимогою часу.

“Саме активізація правозахисних процесів під час Революції гідності 2013 року стала тим підґрунтям, коли Інститут журналістики й партнерські університети поставили конкретні запитання: що ми маємо змінити і яким має бути університет і журналістська освіта щодо прав людини”, – наголосив Костянтин Шендеровський, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Одним із таких перших рішень стали спеціалізовані курси із соціальної та правозахисної журналістики, а також відповідна магістерська програма, яка вже кілька років діє в Інституті журналістики. Не менш потужною є співпраця Інституту журналістики з Центром прав людини ZMINA в налагодженні партнерських зв’язків з більшістю університетів, де викладається журналістика.

“Саме завдяки їм ми мали змогу сформувати потужну викладацьку спільноту журналістики довкола цінностей прав людини”, – підкреслила координаторка Академії з прав людини для викладачів та викладачок журналістики, журналістка ZMINA.info Ірина Виртосу.

Спочатку права людини, а далі спеціалізація в журналістиці. Про це розповів, згадуючи запроваджену для другого курсу дисципліну з прав людини, Олексій Костюченко, кандидат психологічних наук, доцент кафедри журналістики Національного університету “Острозька академія”.

“Ця дисципліна як підвалини для подальшої професійного зростання майбутніх журналістів та журналісток. Потім, коли студенти слухають інші дисципліни, вони неодмінно звертають увагу, чи є порушення прав людини в тій чи іншій ситуації, на етику спілкування тощо. Видно, що для них тема важлива, а не просто якась чергова формальність. Після обговорення, осмислення цих важливих тем студенти свою професійну діяльність повністю сприймають крізь призму цінностей прав людини”, – каже Олексій Костюченко.

Людиноцентричність як точка відліку будь-якого матеріалу. На цьому зауважує Ірина Бондаренко, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри теорії комунікацій, реклами та зв’язків із громадськістю Запорізького національного університету.

“Я почала потроху вводити в наш університет ті теми, які були поза увагою, – це і тема людей з інвалідністю, і проблема дискримінації та геноцидів, і як історично відбувалася динаміка порушень прав людини тощо. Я зверталася до історичних фактів і намагалася студентам подати відчай людства. І бачила, який це відгук мало у всієї аудиторії”, – розповіла викладачка.

Навчання прав людини в журналістиці стане ефективнішим, якщо студенти бачитимуть їх практичність і будуть долучені до змін, стверджує Інна Єрмакова, старша викладачка кафедри журналістики Донецького національного університету імені Василя Стуса.

Викладачка розповіла про соціальний експеримент, який провела спільно зі студентством та людьми з інвалідністю: пройти відстань із зав’язаними очима, затуленими вухами чи користуючись кріслом колісним. “Один із головних висновків нашого експерименту, зі слів учасників: ми не думали, що головним бар’єром є не відсутність пандусів чи доступних тролейбусів. Головна проблема – в головах людей, а саме в сприйнятті людей з інвалідністю. Важливими стали й зміни, зокрема після цього експерименту були змінені посадові інструкції адміністраторів торговельних залів щодо обслуговування людей з інвалідністю”, – поділилася Інна Єрмакова.

Соціальний експеримент, про який розповіла Інна Єрмакова

Співпраця університету з громадськими організаціями, міжнародними місіями, залученням студентів до практичної роботи – ще один важливий крок до запровадження ціннісного підходу прав людини. Про це розповідає Катерина Яресько, завідувачка кафедри управління соціальними комунікаціями Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця, й додає: “Кожен журналіст і журналістка є громадянами своєї країни. І тому вияв громадського активізму не може стати перешкодою для якісної, неупередженої журналістики”.

Відео з майстерні дивіться тут.