“Моя депортація”: про книжку Османа Аріфмеметова та кримську журналістику — розмова на Громадському радіо

9 липня 2025 року в київській книгарні “Сенс” презентували книжку “Моя депортація. Репортажі кримського журналіста, написані в СІЗО” — щоденник і репортажі Османа Аріфмеметова, кримськотатарського громадянського журналіста та політв’язня. 

Олександра Єфименко, Марія Горбач, Тетяна Печончик, Андрій Куликов

Книжка, яка вийшла друком у травні 2025 року у видавництві “Віхола” з ініціативи Центру прав людини ZMINA і за підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки, документує реалії життя в російській неволі: будні незаконного ув’язнення, систему репресій у Криму та силу внутрішнього спротиву.

Про історію створення книжки, її авторську силу та значення громадянської журналістики в окупованому Криму 12 липня говорили у студії Громадського радіо. У програмі з ведучим Андрієм Куликовим участь взяли: голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик, перекладачка й літературна редакторка книжки Марія Горбач, журналістка, яка чотири роки працювала в окупації, Олександра Єфименко.

Тетяна Печончик розповіла про передісторію та шлях до видання книжки.

“Уже багато років у Криму Російська Федерація переслідує всіх, хто не згоден з окупацією, зокрема незалежних журналістів. Взагалі незалежна журналістика там була практично знищена як явище. Утворився такий інформаційний вакуум… І тоді звичайні люди почали вести стріми, писати репортажі — ми називаємо їх громадянськими журналістами. Один із них — Осман Аріфмеметов. Він був активістом ініціативи “Кримська солідарність”, а згодом і сам став політв’язнем”, — зазначила очільниця ZMINA.

Вона додала, що ідея видати книжку з’явилася після знайомства з текстами Османа, які вразили своєю силою, стилем і гідністю: “Мені потрапили до рук його тексти… Людина з математичною освітою, програміст, а пише настільки круті публіцистичні речі. Коли ми це побачили — зрозуміли: ці тексти мають побачити світ”.

Олександра Єфименко поділилася історією знайомства з Османом Аріфмеметовим ще 2016 року — коли він транслював у прямому етері викрадення імама Біляла Аділова, завдяки чому чоловіка вдалося врятувати: “Осман ввімкнув стрім і побіг за автівкою без номерів, у якій викрали Біляла… Це відео підхопили українські журналісти, і дуже швидко його відпустили. Цю історію я часто згадую, бо вона яскраво ілюструє силу інформації, навіть в окупації”.

Олександра згадала й про небезпеку, з якою щодня стикалися медійники та громадянські журналісти в Криму: “Це достатньо небезпечна ситуація, коли ти залишаєшся один на один із системою, яка робить усе, щоб вичавити тебе з твого дому… Але саме тоді громадянські журналісти були поруч і працювали з нами на рівних”.

Марія Горбач поділилася, чи складно було працювати з текстами, написаними в ув’язненні: “Складністю для мене була найперше тема — опис пенітенціарної системи РФ, судів… Більшість текстів — це хроніки судових засідань”.

Та попри темну реальність, автор не втрачає людяності — і це, за словами Марії, одне з найцінніших у книжці: “Світлих моментів у книжці дуже багато. Я свідомо шукала й підтримувала цей баланс. Мені хотілося показати, завдяки чому Осман тримається, показати, що навіть в ув’язненні є різноманіття”.

Окремо Тетяна Печончик закликала підтримувати політв’язнів та писати їм листи: “Ми постійно проводимо ініціативу “Листи до вільного Криму”, де кожен охочий може написати Осману чи іншим політв’язням. Ми ці листи скануємо, перекладаємо російською (іншою мовою листи не приймають), і передаємо або поштою через треті країни, або через родичів та адвокатів”.

Послухати ефір можна тут.

Отримати паперову книжку можна за донат на підтримку родини Османа Аріфмеметова.

Також книжки доступні для продажу на сайті видавництва “Віхола”:

• Паперова версія: https://bit.ly/4lqVM2h
• Електронна версія: https://bit.ly/3HhoWkK