Ольга Падірякова, “Зміна”: “Бачимо своїм читачем кожного, хто хоче знати про права людини”

Як працює медіа при правозахисній організації, чим відрізняються його новини й аудиторія, а також як і чому тема правозахисту стала помітнішою в медіа.

Ще 10 років тому про права людини в медіа згадували мало. Правозахисники й журналісти прагнули це змінити, тому створили Центр інформації про права людини. Він був покликаний допомогти медіа говорити про правозахист людською мовою. За роки Центр переріс у правозахисну організацію зі своїм онлайн-медіа – “Зміна”. Як спочатку шукати медіаплатформи, щоб розповідати про права людини, а потім стати такою платформою, розповіла “Детектору медіа” головна редакторка медіа “Зміна” Ольга Падірякова.

– Пані Ольго, як починалося онлайн-медіа “Зміна”?

– Десять років тому в трьох журналістів – Тетяни Печончик, Марини Говорухіної і Максима Буткевича – виникла ідея створити Центр інформації про права людини, який пізніше перейменували на “Зміна”. Вони працювали кожен у своїй сфері, але відчували, що правозахисники не завжди говорять зрозумілою для широких кіл мовою. Вони бачили пресрелізи та заяви, які здавалися важливими, але не здобували від суспільства відгуку, на який заслуговували. Тож ідея полягала в тому, щоб зробити місток комунікації між серйозним правозахистом, медіа і, власне, читачами. У 2012 році наші троє засновників зареєстрували організацію, а невдовзі створили сайт-візитівку. Але статті писали для інших медіа: “Української правди”, “Дзеркала тижня”, газети “День”, “Телекритики” (зараз це “Детектор медіа”) тощо. Також допомагали громадським і правозахисним організаціям писати доступніші пресрелізи, створювати цікаві заходи та писати для них анонси. Паралельно проводили для співробітників громадських організацій навчання з комунікації.

У 2014 році ЦІПЛ отримав грант підтримки на розвиток медіа, і тоді вже повноцінно запрацював інформаційний портал. Потім виникла редакція з двох людей: Ірини Виртосу і Миколи Мирного, який і нині працює в нас журналістом. Вони писали новини, дотичні до прав людини. Ця тема широка, і насправді ЗМІ, які пишуть просто новини, щодня торкаються прав людини, просто не завжди про це знають. Тож наші журналісти надавали новинам правозахисний фокус, додаючи коментарі експертів. Наприклад, під цим кутом висвітлювали події Євромайдану: на сайті досі є спецтема “Справи Майдану” про злочини, скоєні проти активістів.

У 2015 році в редакції вже було троє людей. Журналісти далі писали для інших ЗМІ, але дедалі більше матеріалів розміщували на своїй платформі. Останні два роки вже до нас звертаються інші організації та журналісти з проханням розмістити в нас їхні статті про права людини.

– Як співіснують медіа та правозахисна організація?

– Ми намагаємося триматися гасла “Права людини людською мовою”. Хоча якщо спочатку “Зміна” існувала більше як комунікаційний місток, то пізніше організація розвивалася як правозахисна та втілювала проєкти, не пов’язані безпосередньо з медіа. Тож як медіа ми супроводжуємо роботу правозахисної організації. Ми інформаційно підтримуємо адвокаційні кампанії організації, наприклад зі змін до законодавства або з протидії негативним змінам. Публікуємо дослідження, які проводить Центр прав людини “Зміна” спільно з партнерами. Поширюємо коментарі та колонки наших експертів. Якщо з’являється законодавча ініціатива, яка може становити загрозу правам людини, ми маємо це прокоментувати. Звичайно, не в усіх сферах ми маємо експертизу, тож відстежуємо конкретні теми: свободу слова, дискримінацію за ознаками статі, віку, національності, злочини ненависті.

– Коли ви приєдналися до команди?

– Працюю шість років, із 2016-го. Спочатку була випусковою редакторкою, пізніше – головною. До того керувала відділом регіональних новин в інформаційній агенції УНІАН та була випусковою редакторкою на сайті УНІАН.

– Скільки нині людей у редакції “Зміни”?

– Під час великої війни ми збільшили кількість випускових редакторів до трьох: це один редактор вихідного дня, двоє працюють удень позмінно. Також є перекладачка, дві коректорки (наша керівниця – філологиня і дуже прискіплива до помилок), я і журналісти. Кількість журналістів змінна, адже вони працюють на певних проєктах і висвітлюють свої теми. Наприклад, темою окупованого Криму зараз займається Микола Мирний, а Єлизавета Сокуренко – журналістка й редакторка з теми воєнних злочинів. Наталя Адамович працює з темами свободи слова та захисту активістів. Відкрили вакансії журналістів на нові проєкти.

– Що змінилося з початком нового етапу російсько-української війни?

– Коли почався повномасштабний наступ, ми відразу вирішили, що фокусуватимемося на воєнних злочинах: убивстві цивільних, руйнуваннях об’єктів інфраструктури, геноциді, агресії. І почали це фіксувати. Перші дні також усі хотіли протистояти в інформаційній війні та відчували, що треба переконувати росіян. І ми радились, як це краще зробити. Наприклад, наша керівниця Тетяна Печончик розповіла, що вже зранку 24 лютого почала зв’язуватися з міжнародними організаціями із закликами щось робити. А також підіймала контакти колег і знайомих у Росії й казала: “Терміново виходьте на антивоєнні акції у своїх містах”. Дехто намагався переконати в цьому своїх російських родичів, але часто розмови закінчувалися розривом контактів.

Ми розуміли, що більшість росіян зомбована пропагандою. Також ми знали, що з перших днів великої війни там були заблоковані українські інформаційні сайти, а залишки незалежних російських ЗМІ влада почала закривати й жорстко цензурувати. Тож вирішили відкрити на нашому сайті російську версію і за допомогою таргетування в соцмережах намагатися доносити інформацію до користувачів на території Росії та на окупованих територіях.

Для них ми публікували меседжі й поради, наприклад, як уникнути мобілізації на окупованих територіях, а також інструкції, як виїхати з території Криму через закордон, тому що з початком війни закрилися контрольно-пропускні пункти. Також писали статті. Наприклад, вийшла історія про чоловіка, який переховувався від мобілізації на Донеччині та втік через кордон. Після неї отримали чимало відгуків; авторці писали: “Дайте його контакти, ми хочемо вчинити, як він”.

Повне інтерв’ю читайте тут.