“Останнє, що бачила — його погляд. Не думала, що це прощання”. Жахлива історія російських катувань | Центр прав людини ZMINA

“Останнє, що бачила — його погляд. Не думала, що це прощання”. Жахлива історія російських катувань

A+ A-

Від початку повномасштабного вторгнення багато українців втратили зв’язок з близькими й рідними. 

Тисячі людей досі вважають зниклими безвісти. Росіяни беруть у полон військових, журналістів, лікарів, волонтерів та звичайних українців, які не мають жодного стосунку до державних структур чи організацій. Окупанти вбивають, катують і викрадають усіх, хто чинить їм опір.

Жителька Херсона Олена Лепчук згадує, коли востаннє бачила чоловіка:

“Нам одягали пакети на голову, наші погляди зустрілися… Я не знала, що це прощання”, — зі сльозами на очах згадує жінка.

Вона разом з чоловіком та сином пройшла російський полон. На власні очі бачила, як окупанти катували її чоловіка за те, що був у теробороні. 

“Обличчя та очі були залиті кров’ю. Обличчя було чорне від побоїв“, — розповідає про знущання Олена.

Згодом окупанти відпустили її та сина, їм вдалося виїхати з окупованої Херсонщини. Але жінка не знала, де її чоловік. Через два місяці його тіло знайшли у річці з гирею на ногах.

Центр прав людини ZMINA збирає заявки від родичів зниклих українців та допомагає з пошуками. В організації кажуть, росіяни викрадають не тільки активістів, а й мирних мешканців.

Після полону більшість українців не знають, що з їхніми рідними. Одиниці отримують звістки про те, що їх вивезли на територію РФ. Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Олег Котенко інформує: 

“Ми отримали близько 30 тис. дзвінків, майже всі пропрацювали. Завели близько 6 тис. карток людей, яких розшукують”.

Джерело: Вікна