Розбір | Демони та янголи. Україна повертає міста після окупації: що робити зі зрадниками
Що не так зі статтею Кримінального кодексу про колабораційну діяльність і до чого це може призвести. Та головне: як це виправити.
Колаж – Олександр Чепіга/LIGA.netАндрій живе в одному з міст Луганщини, яке з весни 2022 року є під окупацією російської армії. Український зв’язок вже давно не працює, тому ми спілкуємось через спеціальну програму, яка дозволяє додзвонюватися на оператора окупантів.
“Я дуже чекаю на Україну, але нас тут лякають, що всіх, хто залишився, оголосять колаборантами”, – розповідає Андрій LIGA.net. До великої війни він тільки завершив ремонт у квартирі, тому не захотів виїжджати з міста, бо росіяни регулярно зламують покинуті квартири.
Здавалось би: якщо Андрій не співпрацював з окупантами та не підтримував їх словами чи діями – йому нічого не загрожує. Але з юридичного погляду все не так однозначно.
Саме тому у Раді з’явився законопроєкт №8301 та два альтернативних, які мають розв’язати проблему із застосуванням на практиці статті Кримінального кодексу про колабораційну діяльність.
Чому чинна редакція може нашкодити реінтеграції звільнених від Росії територій і які існують шляхи розв’язання: розбір LIGA.net.
“СТАТТЯ РОЗРАХОВАНА НА МІСЯЦЬ-ДВА ОКУПАЦІЇ”
“Чинна стаття Кримінального кодексу про колабораційну діяльність охоплює майже всі сторони життя в окупації”, – пояснює LIGA.net Олена Луньова, адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA.
За її словами, стаття 111-1 Кримінального кодексу України була запроваджена в березні 2022 року і мала превентивний характер.
“Стаття могла працювати як превенція на місяць-два. Але якщо родина залишається в окупації, виникає запитання, як їй жити, – каже Луньова. – З одного боку, ми кажемо, що скоро повернемо ці території, але окупація триває 8-10 місяців. Там хтось має надавати лікарську допомогу”.
Аналогічне запитання і щодо вчителів. “Вчителька працює в школі, яка перейшла на російську програму. Де межа відповідальності вчительки? – пояснює LIGA.net Ярослав Юрчишин, нардеп від Голосу. – Якщо вона продовжує підтримувати зв’язок з Україною та намагається виконувати обов’язки, не прославляючи “русский мир”, то чи вона колаборантка? Найімовірніше, ні. Але згідно чинного закону це питання”.
Луньова нагадує, що деякі українські території є під окупацією з 2014 року, і на їхніх жителів теж розповсюджується ця стаття.
“Для багатьох це не питання вибору сторони, це питання виживання”, – додає Луньова.
“ПРАВООХОРОНЦІ ЧИТАЮТЬ ЗАКОН МАКСИМАЛЬНО ШИРОКО”
На початку великої війни владі треба було попередити саму можливість колабораціонізму на новоокупованих територіях. Збирати робочі групи та напрацьовувати ідеально виписаний законопроєкт часу не було, тому на початку березня парламент ухвалив документ №5144, внесений ще в 2021 році. Він передбачає кримінальну відповідальність за колабораціонізм.
“На той момент зі всіх варіантів цей був максимально ідеальний”, – зізнається LIGA.net Олександр Бакумов, представник правоохоронного комітету Верховної Ради (фракція Слуга народу).
Але слідча та судова практики виявили проблеми із застосуванням нової статті. Наприклад, частина перша – публічне заперечення агресії Росії або публічні заклики до підтримки окупаційної влади – наразі караються позбавленням права обіймати певні посади до 15 років.
Та на практиці більшість осіб, які притягаються до відповідальності за цією частиною, ніколи і не були на жодних посадах, пояснює Бакумов.
Повний матеріал — за посиланням.
