Топдесятка досягнень громадського сектору у 2020 році

Звісно, напрями роботи організацій різноманітні настільки, що всіх досягнень не вмістити в один матеріал. Ми спробували максимально узагальнити, тому, напевно, кожна організація і діяч можуть побачити свій внесок у пунктах нашої топдесятки.

Скласти список досягнень громадського сектору у 2020 році допомогли 15 організацій: ІСАР “Єднання”, Центр демократії і верховенства права (ЦЕДЕМ), Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД), Центр прав людини Zmina, Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ), Центр політико-правових реформ (ЦППР), Коаліція “Реанімаційний пакет реформ” (РПР), Центр громадянських свобод, Комітет виборців України, Рух “Чесно”, VoxUkraine, “КримSOS”, Центр громадянського представництва “Життя”, “Автомайдан” і, звісно, “Детектор медіа”.

Адаптація громадського сектору до нових умов, пов’язаних із карантином

Організації не лише освоїли технології для переходу в онлайн, а й знайшли нові можливості для залучення експертів до ширших обговорень.

Максим Лациба, Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД):

“У 2020 році громадський сектор зміг перелаштуватися до нових умов, пов’язаних із карантином, адаптувати інформаційні та комунікаційні технології для своєї роботи. Організації освоїли онлайн-програми комунікації і навчилися робити онлайн заходи, семінари, конференції, наради. Сектор показав високий рівень готовності до адаптації, до змін, і це дуже добре. При всьому тому, сектор не допустив значних обмежень прав і свобод українців, у зв’язку з карантинними обмеженнями. Були ризики, і правозахисні організації боролися з МВС і урядом проти обмежень ключових прав — свободи мирних зібрань, асоціацій тощо”.

Ілона Сологуб, VoxUkraine:

“Організації громадського сектору 2020 року змогли доволі швидко пристосуватися до нових умов та знайти для себе нові можливості. Адже в онлайн-подіях є свої переваги: ніхто не спізнюється, і всі приходять із власною кавою. А якщо серйозно, то ми цього року значно розширили географію учасників подій”.

Тетяна Печончик, Центр прав людини Zmina:

“В умовах обмеження пересування і перебування в громадських місцях, встановлення необхідності дотримуватися самоізоляції та соціального дистанціювання, заборони на збирання груп людей значно звузилися можливості громадського сектору реалізовувати власну діяльність на тому ж рівні ефективності, висловлювати мирний протест, проводити адвокаційні зустрічі тощо.

Поступове посилення обмежень каталізувало обговорення проблеми пропорційності заходів до мети регулювання для подолання пандемії. Разом з тим, більшість громадських організацій і активістів у своїй роботі перейшли до онлайн-взаємодії, дистанційних моніторингових, аналітичних чи нормотворчих форматів діяльності, розширили використання електронних засобів комунікації та взаємодії тощо.

Навіть атомізоване і замкнене по комірках своїх квартир громадянське суспільство не збавило адвокаційної сили і пробувало впливати на багато важливих процесів, реагувати на пробуксовування чи відкат реформ, діставало чиновників через зуми 🙂 А ще активні громадяни нерідко виходили на вуличні мітинги, які активно відбувалися по всій країні”.

Внесок сектору в розвиток країни: мобілізація в боротьбі з COVID-19

Організації громадянського суспільства (ОГС) не лише переформатували роботу, а й долучилися до допомоги країні на своїх фронтах. Дехто продовжував прокладати дорогу для реформ у складних умовах, дехто навіть доповнив напрямки діяльності, щоб зробити внесок у боротьбу з COVID-19.

Олександра Матвійчук, Центр громадянських свобод:

“Це був свого роду тест на справжність, адже просто не можна було жити та працювати за старим планом та за “прокладеними” темами. Тому ЦГС моніторив дії поліції під час перевірки карантинних обмежень, благодійний центр “Свої”, який до цього опікувався онкохворими, поставляв кисневі концентратори, Харківська правозахисна група розробила законопроєкт про амністію, щоб запобігти вибуху хвороби у пенітенціарній системі. Багато хто включився та підставив своє плече і дав цій країні час, щоб перегрупуватися. А це точно зберегло людські життя”.

Марія Гелетій, Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадського почину “Єднання”:

“ОГС вклали багато сил і ресурсів, закуповували медикаменти, кисень для лікарень, допомагали людям, які опинилися в скрутних життєвих обставинах через COVID-19.

Щороку громадськість дуже багато вкладає зусиль у реформи. Земельна реформа чи антикорупційна реформа — це здобуток сектору. Громадськість вагомо впливала на те, щоб відновили електронне декларування для посадовців. Громадськість збирає кошти для лікування важко хворих людей і цим закриває роль держави. Громадськість надає соціальні послуги — за гроші держави, донорів чи бізнесу. Громадськість робить речі, які сприяють розбудові держави. Цей внесок значний, і його складно порахувати”.

Лілія Олефір, ГО “Життя”:

“Підвищення податків на тютюнові вироби — успішний адвокаційний кейс, завдяки якому бюджет України у 2020 році збільшився на 5 млрд грн.

Чат-бот “Медсестра Іванка”, розроблений Антикорупційним штабом, показує ситуацію із закупівлями державою медикаментів, засобів індивідуального захисту, антисептиків”.

Проте нові умови та виклики змістили акценти з багатьох важливих тем, зауважив Олексій Кошель із Комітету виборців України:

“Значно зменшився напрямок роботи громадських організацій, пов’язаний із реформою органів влади. Упродовж року майже ніхто не згадував про внутрішньопарламентську реформу, мало приділялося уваги питанню взаємодії парламенту й уряду. За дослідженням, парламент підтримав рекордно й катастрофічно мало урядових законопроєктів. Через те, що медіа оцінюють роботу влади в іронічному форматі, звертають увагу на емоційні прояви, оцінюють скандали, а не якість роботи над законопроєктами тощо, зменшилася увага ГО до реформи органів влади”.

Повний текст читайте тут.