В Україні уже понад 8 тисяч справ про колабораціонізм: що з ними не так? Переказуємо звіт правозахисників

У перші тижні повномасштабної війни Верховна Рада ввела в Кримінальний кодекс нові статті за співпрацю з Росією. Станом на 1 серпня 2024 року, відкрито вже 8464 кримінальних провадження за статтею «колабораціонізм» стаття 111-1 і ще 1302 за схожою статтею «пособництво державі-агресору» стаття 111-2. Правозахисна організація ZMINA дослідила ці справи і побачила в них низку проблем. Зокрема, ці нові статті Кримінального кодексу нечітко сформульовані, й не зрозуміло, які дії вважати колабораціонізмом, а які ні. Через це під вартою в тому числі опиняються люди, які співпрацювали з окупантами не через проросійські погляди, а оскільки намагались вижити в окупації і допомогти своїм односельцям.

Які ще висновки зробили правозахисники та що вони рекомендують змінити законодавцям та правоохоронцям — у замітці «Ґрат».

ZMINA дослідила 1454 вироки та ухвали про запобіжні заходи в 379 провадженнях, проаналізувала чинне законодавство про колабораціонізм та законопроєкти, які пропонують зміни до нього. Щоб зрозуміти, як тема колабораціонізму висвітлюється в медіа, автори звіту дослідили 25 268 пресрелізів правоохоронців та 339 536 матеріалів у медіа. Щоб з’ясувати, як до справ про колабораціонізм ставляться мешканці звільнених території, дослідники провели серію зустрічей з представниками шести областей.

ZMINA дійшла до висновків: статті про колабораціонізм та інші злочини проти національної безпеки в Кримінальному кодексі сформульовані нечітко, тому виникає плутанина з тим, які дії вважати колабораціонізмом, а які ні. Також інколи незрозуміло, які статті в яких випадках застосовувати.

Друга важлива проблема: статті сформульовані без урахування Женевських конвенцій про захист цивільного населення. Ці акти міжнародного гуманітарного права покладають на державу-окупанта обов’язок підтримувати нормальні умови життя на окупованій території. Зокрема, забезпечити роботу шкіл, медичних установ, а також «організацій цивільної оборони» — комунальних та рятувальних служб. Проте правозахисники нарахували 11 справ про колабораціонізм щодо представників Державної служби з надзвичайних ситуацій та 18 щодо працівників комунальних служб.

Ще одна проблема: суди не вивчають і не враховують мотиви людей, які обвинувачуються в колабораціонізмі, та наслідки їхніх дій. Сам факт того, що людина обійняла посаду в органах чи підприємствах, створених окупантами, вже сприймається в суді як підтвердження умислу на завдання шкоди Україні. Тобто суди ніяк не враховують, що підсудний міг піти на цю роботу не через проросійські симпатії, а через скрутне становище і не завдав суттєвої шкоди державі. Також судді не враховують, що люди йдуть на співпрацю в «атмосфері примусу та залякування».

У справах існує обвинувальний ухил, виявило дослідження. Суди, як правило, відправляють підозрюваних в СІЗО і рідко призначають більш м’які запобіжні заходи. Компаніям, які підозрюють у веденні господарської діяльності з Росією, часто арештовують майно. Серед 1454 вироків наразі тільки два виправдувальних. Один з них вже скасував апеляційний суд і направив справу на повторний розгляд.

До речі, за останній рік вироки за колабораціонізм стали більше оскаржувати в апеляції. Наразі апеляційні суди ухвалили 10 вироків, але більшість з них — на користь прокурорів та посилюють покарання.

Дослідники побачили великі проблеми з висвітленням справ про колабораціонізм. 49% повідомлень від правоохоронних органів про справи про колабораціонізм містили негативні слова щодо підозрюваних та обвинувачених, як-от: “зрадник”, “колаборант”, “гауляйтер”, “злочинець”, “продажна шкура”. 90% з цих повідомлень стосуються людей, яких ще не засудили, тобто вони порушують презумпцію невинуватості. Правовий принцип, закріплений в Конституції України, за яким особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, вважається невинуватої, доки її не визнав такою суд.

У ЗМІ та ж сама проблема. У 42% є негативна лексика щодо підозрюваних та обвинувачених в колабораціонізмі, і тільки в 5% є інформація про засудження.

У дослідженні ZMINA також надає ряд рекомендацій законодавцям і правоохоронцям:

• Верховна Рада має внести зміни до статті «колабораційна діяльність» в Кримінальному кодексі. Зокрема, треба врахувати норми міжнародного гуманітарного права та конкретизувати формулювання, щоб було зрозуміліше, які дії вважати колабораціонізмом, а які ні.
• Покарання має бути співмірним тому, що скоїла людина. Можливо, незначні порушення варто прибрати з Кримінального кодексу та замінити іншими санкціями, наприклад люстрацією. Це розвантажить суди та сприятиме кращій реінтеграції звільнених територій.
• Для правоохоронців треба розробити єдину стратегію роботи з такими справами. Зокрема, в цьому документі треба розтлумачити, які статті Кримінального кодексу в якому випадку застосовувати. Також треба, щоб слідчі враховували «атмосферу залякування й примусу на окупованій території».
• Утриматися від ухвалення законів, які ще більше обмежують права засуджених за колабораціонізм, наприклад про те, що їм не треба виплачувати пенсії. Це суперечить нормам міжнародного права та міжнародним зобов’язанням України.
• Правоохоронні органи мають розповідати суспільству про розслідування справ про колабораціонізм, але без порушення презумпції невинуватості, агресивної лексики та розпалювання ворожнечі.

Торік ZMINA вже публікувала аналітичний звіт на цю ж тему. Висновки та рекомендації були схожі, але влада їх не врахувала.

Повний текст нового звіту доступний за посиланням.

Джерело: Ґрати