Як окуповані території та постраждалі зникають з порядку денного держави — колонка Альони Луньової на УП

На Українській правді вийшла колонка адвокаційної директорки Центру прав людини ZMINA Альони Луньової. У ній правозахисниця аналізує, як держава поступово викреслює з пріоритетів питання реінтеграції окупованих територій і захисту постраждалого від війни населення.

Альона Луньова

Луньова нагадує, що з 2016 року в Україні існувало міністерство, яке формувало та реалізовувало державну політику щодо тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб. Воно набувало ваги, приймало рішення, до нього зверталися постраждалі люди. Але в грудні 2024 року державна політика у цій сфері зазнала кардинальних змін — без пояснень суспільству.

Міністерство з питань реінтеграції було ліквідоване — частково формально, частково фактично. Його повноваження передали різним відомствам: Міністерству розвитку громад і територій — щодо внутрішньо переміщених осіб і жителів окупованих територій, Міністерству національної єдності — щодо українців за кордоном. А частину функцій взагалі втрачено.

За словами Луньової, така фрагментація політики спричинила втрату фокусу на мільйонах українців, які постраждали від збройної агресії. Особливо показовим стало мовчання Мінрозвитку громад щодо окупованих територій навіть на власному публічному брифінгу через 100 днів після набуття нових повноважень.

“Ми не маємо міністерства, яке б пріоритезувало питання захисту прав постраждалих. Немає прогресу щодо окупованих територій. Реінтеграція не на паузі — вона на стопі”, — наголошує авторка.

У колонці Луньова також аналізує долю Міністерства національної єдності — правонаступника Мінреінтеграції, яке після перейменування зосередилося виключно на роботі з українцями за кордоном. Вона пише, що така “зовнішня єдність” позбавлена цілісності, адже політика щодо людей, які постраждали внаслідок війни, має бути єдиною — незалежно від того, де вони перебувають: в окупації, у внутрішньому переміщенні чи за кордоном.

“Сьогодні умовна Наталя може жити в окупованому Донецьку, за тиждень виїхати на підконтрольну уряду територію, а згодом — за кордон. І це одна й та сама людина, але державна політика щодо неї — в руках трьох різних міністерств, які не зобов’язані координуватися між собою”, — пише Луньова.

Напередодні чергових урядових ротацій міністерство знову опинилося під загрозою ліквідації — цього разу через корупційний скандал навколо чинного міністра Олексія Чернишова. Але, за словами Луньової, питання не тільки в корупції, а в цілковитій відсутності змісту в діяльності міністерства.

На завершення правозахисниця пропонує два сценарії: або перезавантажити міністерство й повернути до його повноважень захист постраждалих, політику реінтеграції, соціальну згуртованість та перехідне правосуддя; або залишити в уряді окрему посаду віцепрем’єра з питань національної єдності, із профільними заступниками в кожному міністерстві.

“Ми не можемо викреслити людей з окупованих територій і сказати, що єдність – це не про них. Це все не має нічого спільного зі справедливістю. Поки наші території окуповані, в нас залишаються люди. І за них треба боротися”, — підсумовує Альона Луньова.

Повний текст колонки “Ні єдності, ні розвитку: як окуповані території та постраждалі зникають з порядку денного держави” читайте на Українській правді.