Як шукають колаборантів на звільнених територіях та про що застерігають правозахисники

Збройні сили України під час контрнаступу у вересні звільняють міста і села, які чи не пів року перебували під окупацією росіян. Як влада повертається у деокуповані населені пункти, які дії урядовці вважають першочерговими і які перестороги бачать правозахисники у стратегії щодо викриття тих, хто працював на окупантів — розповідає Суспільне.

Фото: Metin Aktas/Anadolu Agency/Getty Images

Як українська влада повертається на деокуповані території

На 16 вересня лише у Харківській області ЗСУ звільнили 421 населений пункт, повідомив заступник Офісу президента Кирило Тимошенко. Їх відновленням займається Координаційний штаб з питань деокупованих територій. Ним керує віцепрем’єрка Ірина Верещук. 10 вересня Координаційний штаб повідомив, що розробляє проєкт закону, де буде визначено, як саме влада буде відновлювати звільнені українські села та міста. Поки ж штаб має алгоритми дій для кожного відомства, державного органа чи структури, які повертаються до роботи у звільнених регіонах, каже Верещук.

“Цей алгоритм для службового користування, тому ви його не бачите в публічному просторі. Там чітко прописано, що робить влада на всіх рівнях, хто за що відповідає. Як діють казначейства, банки, як “Укрпошта” виплачує пенсії. Першими заходять ЗСУ, потім ДСНС, які роблять розмінування, потім ті, хто займаються відновленням електрики, зв’язку тощо”, — говорить Верещук.

Дозвіл українським службам “заходити” у звільнене село дають ЗСУ. У перші 24 години після цього обласні військові адміністрації передають штабу дані: скільки в селі людей та що саме їм потрібно в першу чергу. Одночасно сапери розміновують перші безпечні шляхи, якими привозять гуманітарну допомогу. Якщо населений пункт близько до лінії фронту і ще під російськими обстрілами, цивільних евакуюють у безпечні місця. Якщо є можливість працювати, до містечок повертаються комунальники: відновлюють електромережі, газопостачння, подають воду. З’являється зв’язок, починають працювати пошта, банки. У тих містах чи селах, де місцева влада стала на бік окупантів чи втекла, — так, наприклад, відбулося у Куп’янську на Харківщині, — створюють військові адміністрації.

Проте чи не щодня цей план, за словами Ірини Верещук, доповнюється новими пунктами. Минулого тижня штаб створив мапу інтернет-провайдерів на звільнених та ще окупованих територіях, аби швидше відновлювати інтернет. “Ми провели такий аудит, тепер розуміємо, хто працює, хто куди заходить”, — каже Верещук.

У деяких звільнених містах та селах з дозволу військових вже почала працювати “Укрпошта”: пенсіонерам видають пенсії. Наразі, за словами Верещук, вирішується, як люди отримуватимуть гроші з карток “Приватбанку” і “Ощадбанку” там, де ще не закінчили відновлення електрики. “Будемо людей централізовано везти, до прикладу, до Харкова, відкривати відділення там, наповнювати їх грошима”, — говорить віцепрем’єрка.

Деокупація та колаборанти. Як діє влада

З 24 лютого по 16 вересня Державне бюро розслідувань розпочало розслідування 123-х справ за статтею “колабораційна діяльність”. Підозрювані у цих справах 333 людини. На Харківщині у звільнених з початку вересня населених пунктах перевірили близько семи тисяч людей, повідомили 15 вересня в Службі безпеки України. Шістнадцять з них підозрюють у колабораціонізмі.

Співробітники силових відомств, які одними з перших починають працювати на звільнених територіях, проводять там так звані стабілізаційні заходи або зачистку території. Серед завдань — пошук тих, хто співпрацював з окупаційною владою. Правоохоронці, зокрема поліцейські, приходять в кожен дім. Вони питають про потреби, роздають гуманітарну допомогу, дізнаються інформацію та шукають тих, хто став на бік окупантів.

Фото: В’ячеслав Мавричев/Суспільне Харків

“Це спілкування з місцевим населенням, щоб якомога швидше зібрати доказову базу злочинів армії РФ, отримати інформацію по зрадниках, колаборантах, мародерах і всіх інших злочинах, які відбулися на території“, — каже начальник Головного управління Нацполіції Київщини Андрій Нєбитов.

“Це не фільтраційні заходи, бо фільтраційні пункти саме в Росії встановлені. Ми робимо верифікацію, подомовий обхід, скринінг. Встановлюємо особу людини, яка залишилася, допомагаємо”, — говорить Ірина Верещук.

На думку правозахисниці центру ZMINA Альони Луньової, наразі не вистачає більш точного унормування цих дій:

“Судячи з публічної інформації від СБУ, ДБР, ми можемо говорити про те, що фактично відбувається вишукування людей, які співпрацювали з окупаційною владою. Треба розуміти контекст окупації. Люди там живуть в постійній небезпеці, стресі. Якщо вони не можуть з тих чи інших причин покинути територію, то взаємодія певна з окупантами є вимушеною мірою. […] Відповідальність має бути очевидно для тих, хто співпрацював настільки, що допомагав будувати цю систему. А для тих, хто побутове життя своє жив на окупованих територіях, не має наступати кримінальна відповідальність”.

Повний матеріал читайте тут.