Рекомендації правозахисників владі України щодо захисту постраждалих внаслідок збройного конфлікту

20 лютого 2019 року виповнюється 5 років початку збройної агресії Російської Федерації проти України. У цей день важливо говорити не тільки про протидію державі-агресору, але і про захист жертв війни. Тому ми, правозахисні організації, які 5 років війни опікуються питаннями документування злочинів та допомоги й захисту прав жертв збройного конфлікту, публікуємо консолідовану позицію та вимоги до влади України задля вирішення проблем внутрішньо переміщених осіб та мешканців окупованих територій. Реалізація зазначених рекомендацій дозволить Україні, окрім виконання зобов’язань перед власними громадянами, дійсно зробити кроки до розбудови сталого миру, бо цей мир починається не з Мінську, а з того, як в Україні дотримуються і реалізуються права тих, хто постраждав внаслідок конфлікту.

1.Допомогти особам, які незаконно переслідуються з політичних мотивів на окупованих територіях України та в Росії. Станом на лютий 2019 року РФ незаконно, з політичних мотивів утримує щонайменше 70 громадян України в окупованому Криму та Росії, та як мінімум 116 осіб – військових та цивільних – утримуються контрольованими Росією окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Однак і досі в Україні відсутній комплексний закон, який би захищав таку категорію громадян. На сьогодні в порядку денному парламенту перебуває законопроект №8337, який, на нашу думку, не вирішує проблему, не відповідає нормам міжнародного права та створює додаткові ризики. Натомість, закон має відповідати нормам міжнародного гуманітарного права та прав людини, встановлювати статус усіх категорій осіб, незаконно утримуваних у рамках збройного конфлікту, чітко визначати критерії, а також прозору та незалежну процедуру прийняття рішення про надання державної допомоги таким особам.

2. Створити умови для реалізації права на соціальний захист мешканців тимчасово окупованих територій, передусім отримання пенсії. Наразі майже 700 тисяч пенсіонерів з Донецької та Луганської областей, які до війни отримували пенсію, її не отримують, а борг перед цими пенсіонерами вже склав 62 млрд гривень (майже 2 млрд євро) і постійно збільшується. Суттєві перешкоди в оформленні пенсійних виплат чиняться і для ВПО з Криму, включаючи незаконну практику Пенсійного фонду України щодо передачі персональних даних кримчан до РФ. Важливим є створення ефективного механізму, який дозволить особам, що залишилися проживати на окупованих територіях або перемістилися звідти, отримувати належну їм пенсію.

3. Скасувати Закон України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та ухвалити закон про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” та Постанову Нацбанку №699 задля усунення дискримінаційного статусу нерезидентів, що визначає такими громадян України, які зареєстровані або мешкають на території АР Крим та міста Севастополь. Через дію цих актів вони не можуть користуватися банківськими та іншими фінансовими послугами на підконтрольній уряду частині території України.

4. Запровадити адміністративну (позасудову) процедуру визнання фактів народження та смерті на окупованих територіях. Не дивлячись на ухвалення закону, що дозволив органам України використовувати документи, видані на окупованих територіях, для оформлення свідоцтв про народження або смерть, така процедура досі не створена через категоричну позицію Міністерства юстиції. Для мешканців окупованого Криму взагалі такі норми відсутні. Наразі існує лише судова процедура, яка фактично підміняє адміністративну, не забезпечує якісного судочинства та призводить до надмірного навантаження як на суди, так і на людей. На сьогодні не більше 20% фактів народження та смерті на окупованих територіях зареєстровані Україною.

5. Спростити процедуру перетину адміністративного кордону із Кримом та лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями. А саме – скасувати дозвільну систему СБУ для Донецької та Луганської областей та змінити процедуру в’їзду до Криму для іноземних правозахисників, адвокатів та журналістів – з дозвільної на повідомну, а також запровадити онлайн-процедуру подання документів для в’їзду в окупований Крим або через закордонні консульські установи України в країні перебування іноземця на його рідній мові.

6. Забезпечити належне облаштування КПВВ на адмінкордоні з Кримом та на лінії розмежування: створити необхідні санітарно-гігієнічні умови, сполучення громадського транспорту, зали очікування тощо. У 2018 році з резервного фонду було виділено більше 100 млн гривень на обладнання КПВВ на адмінкордоні з Кримом, але гроші так і не були використані, при цьому на 2019 рік фінансування не передбачено.

7. Усунути перешкоди для перевезення особистих речей з окупованих територій, а саме – скасувати систему, за якою запроваджено вкрай обмежений вичерпний перелік особистих речей, дозволених для ввозу/вивозу на окуповані території. Парламент має затвердити лише перелік заборонених для вивезення/ввезення речей, застосування якого при цьому не призведе до порушення прав власності мешканців та ВПО з окупованих територій.

8. Забезпечити реалізацію виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та ухвалити законопроект №6240 “Про внесення змін до деяких законів України (щодо виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян)”. Наразі ВПО, які вже протягом 5 років проживають у місцевих громадах, платять податки, позбавлені права участі в місцевих виборах і не голосують за частину списку на парламентських виборах.

9. Ухвалити законопроект №9438, що вносить зміни до Кримінального кодексу України та надає можливість національним органам слідства та суду для ефективного кримінального переслідування людей, які вчинили основні злочини за міжнародним правом. Наразі у Кримінальному кодексі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам міжнародного права.

10. Створити Інститут військового омбудсмана як ключового елементу демократичного контролю за Збройними силами, Національною гвардією, Прикордонною службою. Військові – одна з найменш захищених категорій населення. Військовослужбовець в українських воєнізованих структурах є фактично “рабом” вищого керівництва, позбавлений дієвих інструментів захисту своїх прав. Це призводить до погіршення морально-психологічного клімату в підрозділах, зростання кількості суїцидів. У випадках кричущих порушень спрацьовує розголос, але на системному рівні має бути розроблено та ухвалено закон, який передбачатиме створення Інституту військового омбудсмана. Така інституція сприятиме запобіганню порушень прав людини та реагуватиме на такі порушення. Вона має бути незалежною від органів, за якими уповноважена здійснювати контроль, об’єктивною та неупередженою. Давати можливість кожному військовослужбовцю звернутися, оминаючи усі службові інстанції та мати функцію власного розслідування.

11. Внести зміни до Закону України “Про санкції”, а також імплементувати “Акт Магнітського” (як принцип застосування санкцій проти осіб, причетних до грубих порушень прав людини в іноземних державах). Закон України “Про санкції” потребує суттєвого доопрацювання задля ефективного застосування санкцій до осіб, причетних до порушень прав людини в окупованому Криму, на Сході України та в РФ в зв’язку зі збройним конфліктом. Закон містить низку недоліків, зокрема: непрозору процедуру внесення осіб до санкційних списків; не передбачає системи контролю за виконанням санкцій та відповідальності за порушення санкційного законодавства; чіткого механізму та відповідальних за встановлення персональних та інших даних осіб; координуючого державного органу в сфері застосування санкцій; моніторингу санкцій, які запроваджуються іноземними державами у зв’язку з російською агресією в Україні. Чинне санкційне законодавство не відповідає міжнародним стандартам та не дозволяє мотивовано апелювати до країн-партнерів, які у тій чи іншій формі запровадили “Акт Магнітського”.

12. Перемістити всі українські правоохоронні органи Криму до Києва з метою кращої координації, посилення кадрового потенціалу та професійної спроможності задля розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та порушень прав людини на окупованих територіях (кримські прокуратура, управління НП та СБУ знаходяться в різних містах на підконтрольній уряду території). Правоохоронні органи Криму працюють в умовах відсутності доступу до території, потребують системної комунікації з правозахисними організаціями, експертами, посольствами. Важливою є координація та обмін досвідом як між самими правоохоронними органами, так і з центральними органами влади, які займаються Кримом. При цьому прокуратура АРК, яка взяла на себе координуючу роль в роботі по документуванню та розслідуванню такої категорії злочинів, а також суди, за якими визначена юрисдикція по Криму – знаходяться в Києві. Крім того, сприяти підвищенню професійного потенціалу суддів щодо розгляду справ, пов’язаних із наслідками збройного конфлікту.

13. Розробити та запровадити дієвий механізм повернення на підконтрольну уряду територію України осіб, які були засуджені Україною та перебувають в місцях несвободи на окупованих територіях або примусово переміщені в РФ. Наразі, за даними правозахисних організацій, з Криму до Російської Федерації було примусово переміщено не менше 4000 громадян України, які перебували в місцях позбавлення волі в окупованому Криму.

14. Розробити та запровадити системну державну політику щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які залишилися на окупованих територіях України. Частині з них Російська Федерація примусово надає громадянство РФ, переміщує за межі Криму та передає для усиновлення іноземними громадянами в порушення українського законодавства. На момент незаконної анексії, зокрема, на території Криму перебувало щонайменше 4300 таких дітей. Їхня доля невідома. 

Кримська правозахисна група

КримСОС

Медійна ініціатива за права людини

Регіональний центр прав людини

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр громадянських свобод

Центр інформації про права людини