Фейкові акаунти, набридливі розсилки і погрози. Що робити, якщо ви стикнулися з булінгом і шантажем у мережі
Кібербулінг, шантаж та онлайн-погрози стають розповсюдженим інструментом тиску як серед підлітків, так і серед дорослих. Проте українське законодавство недостатньо досконале, щоб захистити потерпілих від злочинів такого характеру.
Фото: John Schnobrich / UnsplashЮридична відповідальність
Погрози в смс, образливі коментарі, шантаж з використанням інтимних фото, масове цькування у фейсбук-групах та твітер-акаунтах, оприлюднення чужих персональних даних на загал — ці та інші засоби тиску підпадають під визначення терміну “кібербулінг”. Тобто — цькування в інтернеті, зокрема за допомогою електронних засобів зв’язку.
Страждають від нього як діти, так і дорослі. Дослідження, опубліковане Міністерством цифрової трансформації у жовтні 2020 року, демонструє, що у 80% випадків постраждалими від такого роду злочинів у дитячому середовищі є саме дівчата. Ображають же у 70% хлопці.
Проте до кібербулінгу, онлайн-шантажу або віртуального сталкінгу як до інструментів помсти і тиску вдаються не лише підлітки — від цього страждають і дорослі. НВ звернувся із запитом про актуальні дані щодо таких злочинів до кіберполіції. Там відповіли: надати цю інформацію — неможливо, бо окрему статистику на тему просто не ведуть.
У випадку зі сталкінгом переслідувачем часто може виступати як незнайома для потерпілої особи людина, так і хтось із близького оточення, каже Артем Крикун-Труш, менеджер практики кримінального права в PwC Legal, адвокат ЮрФем: підтримка:
“У сталкінгу це може бути абсолютно невідома людина, яка якось тебе знайшла, дістала твої персональні дані: ім’я, номер, адресу — і переслідує тебе. Так само і близька людина. Здебільшого це — колишні хлопці, чоловіки, яких кинули або не відповіли на їхню увагу, і вони починають „задовбувати“. Якщо ж ми говоримо про шантаж, вимагання — це переважно люди, які колись були близькими”.
За словами юриста, коли спілкування між чоловіком та жінкою переходить у більш відвертий формат або ж у віртуальний секс, може відбутися обмін інтимними фото. У випадку ж, якщо після цього жінка вирішить відкинути свого прихильника, той, сприймаючи це за особисту образу, починає шантажувати її знімками.
Приводом для цькувань в інтернеті можуть стати й інші ситуації. Артем Крикун-Труш згадує кейси з власної практики. Так, одного разу він захищав інтереси жінки, яка написала в коментарях під постом про ЛГБТ-прапор на монументі Батьківщина-Мати у Києві позитивний відгук. І стала об’єктом переслідувань.
“Я так розумію, не тільки їй, а всім, хто коментував цей допис, в особисті повідомлення в Інстаграмі почали приходити якісь аноніми й писати жахливі речі: „Ми тебе вб’ємо“, „переламаємо“. У неї на сторінці було фото її дитини, їй пересилали його зі словами: „Ти уявляєш, що ми можемо з ним зробити“, — розповідає Артем Крикун-Труш.
Кіберпереслідування з погрозами вбивством або фізичними розправами він називає однією з найпростіших для роботи категорій, адже тоді при кваліфікації справи можна прив’язатися до відповідної статті у Кримінальному кодексі України. Коли немає прямих погроз, але є, до прикладу, розповсюдження персональних даних без згоди особи, можна прив’язатися до статті ККУ про порушення недоторканності приватного життя.
“Стамбульська конвенція ж, ратифікації якої всі так довго домагалися, передбачає відповідальність за сталкінг. Тепер вона ратифікована і є частиною українського законодавства”, — додає юрист. Загалом же українське законодавство не містить визначень таких понять, як кібербулінг, кіберпереслідування або кібершантаж. Саме через це юристам, які працюють з подібними кейсами, доводиться шукати інші формати роботи з ними.
“Не могла користуватися телефоном, бо мені постійно дзвонили”
Медіаекспертка Ірина Земляна стикнулася з кіберпереслідуваннями та погрозами в цьому році. У травні 2022 року вона перебувала у польській столиці Варшаві як біженка. 9 травня 2022 року там трапився інцидент з послом росії в Польщі — Анатолія Антонова облили червоною фарбою під час покладання квітів на цвинтарі радянських солдатів. Після цієї акції, повернувшись додому, Ірина Земляна почала отримувати на свій телефон численні повідомлення.
Ірина Земляна“Позаяк було багато інформаційного шуму, я не одразу зрозуміла, що відбувається. Через кілька годин побачила, що мені приходять повідомлення з погрозами. Хтось із моїх знайомих написав: „Будь обережна“ та надіслав скріншот з російського телеграм-каналу, де влаштовують „полювання на відьом“, тобто на проукраїнських активістів. Вони кинули клич мене травити буцімто за те, що я облила посла”, — згадує Земляна в розмові з НВ.
У мережі опублікували посилання на акаунти усіх її соціальних мереж, номер телефона, паспортні дані, адресу прописки. Їй почали надходити навіть не сотні, а десятки тисяч повідомлень в усі месенджери, де це можливо. Крім того, писали і в коментарі у Фейсбуці та Інстаграмі.
“Мені на електронну пошту приходили різні листи, щохвилини новий. Очевидно, це було зроблене якимось роботом. Це були підтвердження реєстрацій на різних ресурсах, здійснені нібито з моєї адреси, — розповідає Ірина Земляна. — Також почали телефонувати невідомі номери. Я не брала слухавки, але один раз взяла. Співрозмовник відповів, що він „російський німець“ і вже виїжджає з Берліна мене вбивати. Крім того, щотри хвилини надходив дзвінок з невідомого номера. Я телефоном узагалі не могла користуватися, бо мені постійно дзвонили”.
Ірина Земляна звернулася до польської поліції, щоб зафіксувати погрози. Вона зізнається, що загалом витратила понад 16 годин, щоб усе перечитати й вибрати з повідомлень саме погрози. До поліції прийшла разом із польським адвокатом. Поліцейські негайно видали їй охорону:
“До того в поліції вже була моя заява та відкрите кримінальне провадження про погрози на мою адресу від росіян та їхніх дружин через іншу історію —блокаду польсько-білоруського кордону, — розповідає Ірина Земляна. — Ми з моєю подругою, Наталкою Панченко, блокували фури на польсько-білоруському кордоні, які везли підсанкційні товари з ЄС через Білорусь в росію. Водії фур та їхні родини так само нам погрожували — і Наталці, й мені. Коли поліцейські побачили, що це я, вони злякалися. Сказали, що мені дійсно загрожує велика небезпека і що мене можуть облити кислотою. Це мене дуже тригернуло, бо всім відома історія з Катею Гандзюк”.
Співрозмовниця НВ каже: їй погрожували не лише росіяни, а й поляки. Зокрема, представники різних рухів правого спрямування, які не дуже люблять українців і використовують певні наративи нашої спільної історії.
Через цю ситуацію Ірині Земляній довелося поїхати з Польщі, бо там було небезпечно. Вже перебуваючи в іншому місці, вона дізналася, що росія відкрила проти неї кримінальне провадження:
“Вони мене шукають і обіцяли зробити все, щоб мене покарати. Хотіли шукати мене через Інтерпол, та через те, що рф почала війну, Інтерпол тепер не бере подання до розшуку автоматично. Центральний офіс Інтерполу спершу перевіряє, чи дійсно росія говорить правду, адже там знають, що рф може використовувати цей інструмент для тиску”.
Висловився з приводу інциденту з послом і російський лідер Володимир Путін. Він не називав імен, але зазначив, мовляв, що це за Європа така, якщо там не можна навіть квіти до пам’ятника покласти, говорить Ірина Земляна. Та додає:
“Була також реакція[Рамзана] Кадирова: він записав відео і прямо сказав, що так неправильно робити, і це справа честі для них — вони мене знайдуть і помстяться”.
Зараз хвиля погроз на її адресу поступово стихла, але і досі є акаунти, які продовжують періодично їй писати — два-три рази на тиждень. Ірина Земляна пояснює, чому не блокує своїх переслідувачів:
“Я могла б усе вимкнути, не заходити до своїх соціальних мереж, не читати інтернет. Але втратила б мірило реальності — не знала б, безпечно мені, чи ні”.
Цькування як зброя проти жінки
“Все почалося з 2018 року, коли я вирішила увійти до складу правління у нашому ОСББ. На той час там трапилася одна історія з рейдерським захопленням квартири. Я воювала за квартиру „для всіх“, але в результаті навпаки поплатилася за свою позицію”, — розповідає свою історію НВ Ольга Главінська з Києва.
За цю активність, каже вона, її “замовили” у Фейсбуці, на OLX, та на інших платформах. У російській соцмережі ВК на її дані зареєстрували фейковий акаунт буцімто про надання нею секс-послуг. Також звинувачували жінку в полюванні на бездомних тварин, прикладаючи до цих постів фотографії замордованих собак.
“Захисники тварин, що були обурені оголошеннями про продаж капканів нібито від мого імені, писали мені реальні погрози щодо вчинення насильницьких дій. Крім того, було сфальсифіковано також і виписку з КМПЛ № 1 про те, що я нібито проходила лікування у стаціонарі для людей з психічними розладами”, — ділиться пережитим Ольга Главінська. Після цих повідомлень, каже, їй телефонували вдень і вночі. Вони з друзями не встигали скаржитися на ці повідомлення:
Ольга Главінська“На своїй колишній сторінці [у Фейсбуці] я написала про це і назвала замовників. Один за цей допис у Фейсбуці подав на мене в суд. Ця справа лежала без розгляду два роки, потім суд повернув її. Тож, можна сказати, тут я виграла”.
Щоб захистити себе, Ольга Главінська писала заяви про цькування у поліцію, але ці справи, каже, закрили. Слідчий приходив поспілкуватися з її сусідом, але все закінчилось тим, що вони посміялися разом, а потім сусід написав про це у спільний чат. Жінку ж до поліції не викликали, ніяких додаткових даних по цій справі в неї не просили.
“Жодної підтримки з боку інших мешканців будинку також не було. У чаті ОСББ чоловіки також влаштували булінг. Одного разу я навіть постраждала від бійки з сусідкою — мені розбили губу. Я спілкувалася зі слідчою, але це також закінчилося нічим”, — ділиться співрозмовниця НВ. Каже: через цю історію вона навіть розлучилася з чоловіком, бо він говорив, що “вище цього всього”. Насправді ж, пояснює, йому було просто байдуже:
“Я зрозуміла, що чоловіки дуже часто застосовують цькування як зброю проти жінки. В подібних випадках наше патріархальне суспільство частіше виступає на боці чоловіка, навіть якщо він неправий. Так відбулось і в нас. Багато ж жінок виступали не на моїй стороні, аргументуючи це тим, що вони не мають права голосу”.
“Носила тактичну ручку, тривожну кнопку і перцевий балончик”
Координаторка антиплагіатної ініціативи Дисергейт Світлана Вовк зазнала кіберпереслідувань та сталкінгу після викриття плагіату в роботах чинного міністра освіти і науки Сергія Шкарлета. В рамках цієї ініціативи українські науковці викривали плагіат у наукових роботах, зокрема, і у роботах високопосадовців. Як координаторка цієї ініціативи, Вовк підписувала заяви до відповідних установ про виявлення плагіату в дисертаціях.
“Після появи відповідних заяв щодо плагіату в роботах Сергія Шкарлета на мене почалися атаки в інтернеті. Мою сторінку на Фейсбуці блокували без видимих причин 11 разів. Потім були переслідування: невідомі особи приходили до моєї квартири, залишали мені записки, погрожували, переслідували, фотографували”, — згадує в розмові з НВ Світлана Вовк. В інтернеті також почали з’являтися матеріали, в яких її звинувачували у кримінальних злочинах. Згодом Комісія з журналістської етики зробила заяву про те, що ці публікації мають замовний характер.
Світлана Вовк7 жовтня 2020 року Світлана Вовк розповіла про переслідування на пресконференції. Тоді ж завдяки виконавчій директорці Центру протидії корупції, активістці Дар’ї Каленюк, їй вдалося зв’язатися з представниками Фейсбуку й після того вийти з бану. Після пресконференції на ситуацію зреагувала поліція і відкрила кримінальне провадження за фактом переслідувань. Проте цю справу, каже Світлана Вовк, довго не приймали в суді.
“Ще пів року після того, як відкрили кримінальне провадження, погрози продовжували надходити. Мені доводилося вживати заходів безпеки, пов’язаних із облаштуванням сигналізації: я носила тривожну кнопку, мені подарували перцевий балончик, тактичну ручку — я з цим усім вправлялася. Це, звичайно, вплинуло на мою довіру до людей загалом. Тому що коли твій нападник залишається невідомим чи непокараним, ти не можеш почуватися безпечно у будь-якому середовищі”, — розповідає про той час Світлана Вовк.
Завдяки Центру прав людини Zmina жінка отримала можливість взяти кілька сеансів психотерапії. Цього року в травні завдяки організації People in need вона також пройшла реабілітацію у Празі. Це, каже, покращило її психологічний стан — так, що вона навіть наважилася дати це інтерв’ю.
“Раніше, коли я починала все згадувати, це викликало відчай, сльози, руйнівну ненависть до себе, самозвинувачення — ніби я винна. Тому що коли суспільство не спроможне тебе як слід підтримати, то це — внутрішня прірва, — говорить Світлана Вовк. — Фактично зараз я залишилася незахищеною: слідство не проведене, суд не захистив мою честь і гідність”.
Повний матеріал читайте за посиланням.
