Чи допомагає держава українцям, які стали в’язнями Кремля: думки правозахисників

12 січня, у День українського політвʼязня, у Києві відбулася публічна дискусія на тему “Соціальна підтримка заручників, політв’язнів та їхніх родин: чи допомагає держава українцям, що опинилися в катівнях Кремля?”, під час якої правозахисники, представники громадських організацій, соціальних ініціатив та самі родичі незаконно ув’язнених говорили про проблеми в отриманні державної допомоги.

Ілюстративне зображення

Як відомо, у листопаді 2022 року набрав чинності Закон “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей”. Закон передбачає регулярну грошову допомогу, правовий захист, медичні та реабілітаційні заходи, збереження робочого місця, безкоштовну освіту, забезпечення житлом та ряд державних сервісів.

За словами Ольги Скрипник, голови правління Кримської правозахисної групи, закон дійсно пропонує широкий як ніколи спектр видів допомоги, але наразі більшість з них залишається недоступною, крім виплат 100 тисяч гривень та відшкодування витрат на правову допомогу. Це відбувається через те, що Мінреінтеграції не розробило порядків їхнього надання.

Адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова наголосила на необхідності здійснювати публічний тиск на Мінреінтеграції, наполягаючи на тому, що впровадження порядків надання державної підтримки — їх прямий обов’язок.

Крім того, за словами Луньової, в Україні досі не розроблений порядок надання медичної та психологічної реабілітації звільненим з полону та їхнім рідним. Вона зауважила, що без медичної або психологічної підтримки дуже важко колишнім полоненим повертатися до нормального життя.

Координаторка Медійної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко зауважила на проблемі пошуку і повернення в Україну ув’язнених українців: “За спинами цивільних громадян є тільки їхні родини, які самотужки розшукують, намагаються підтримати, вплинути на звільнення. Титанічними зусиллями деяким вдавалося до 24 лютого 2022 року, аби їхні рідні потрапили в так звані обміни. Чому так звані? Бо держава не може офіційно обмінювати цивільних, юридично вони не підпадають під процедуру обміну, оскільки обмінювати можна лише військовополонених”.

Про проблеми, з якими стикаються організації, що працюють із рідними вʼязнів Кремля, розповіла лідерка соціального проєкту “Знайти своїх” Катерина Осадча: “Звільнені цивільні — це прірва. Ця категорія людей і їхні рідні кинуті сам на сам зі своїми проблемами. Ніхто не може сказати, який механізм повернення цивільних. За нашими найменшими підрахунками, цивільних заручників зараз не менше трьох тисяч. Тільки у Київській області нами зареєстровано більше 400 зниклих безвісті. Ми вважаємо, що більшість із них перебувають у заручниках”.

Оксана Захтей, дружина політв’язня Андрія Захтея, чий 6-річний строк ув’язнення має закінчитися у лютому, поділилася тим, що не знає, як повернути чоловіка в Україну через відсутність дипломатичних зв’язків. Захтея нема кому зустріти та супроводити, хоча такий обов’язок закріплений законодавством за державою.

Дивіться повне відео з дикусії.

Подія організована Об’єднанням родичів політв’язнів Кремля та Кримською правозахисною групою під егідою радіопрограми “Звільніть наших рідних”, що виходить на Громадському радіо.