Синюк: “Головне — притягнення до відповідальності, навіть якщо це не так швидко, як ми хочемо”

Тімоті Снайдер пише: “Якщо ви запитаєте мене як історика, що незвичне у цій війні, то це те, що кривдники постійно говорять про геноцид. Це незвично. Навіть німці такого не робили. І ще одне. Є рівень загального розуміння, а є справжнє розуміння. І люди розуміють. Просто дивлячись, читаючи, очевидно, що Росія здійснює геноцид. Також є практичний рівень процесуального ведення справи. Наскільки я розумію, прокурори дуже-дуже консервативні і обережні стосовно цієї теми і вважають, що дуже складно довести умисел. Ознаки геноциду у цій війні сильні”. Військовий прокурор у 2019-2020 роках Віктор Чумак зазначає в ефірі Українського Радіо, що якраз намір і умисел найскладніше довести. Тому що зовні ознаки можна побачити, зрозуміти. Але довести це вже в Міжнародному суді, наприклад, набагато складніше.

За словами правової аналітикині Центру прав людини ZMINA Онисії Синюк, “пощастило з Росією, бо російські представники політикуму і очільники держави дуже широко висловлюються і розповідають про свої наміри і про свої міркування щодо українців, української нації і держави”.

Геноцидальний намір

Основний аспект воєнних злочинів — це зв’язок зі збройним конфліктом. Це ті злочини, які вчиняються в межах війни. У злочинах проти людяності не потрібен зв’язок зі збройним конфліктом, ці злочини можуть відбуватися і у мирний час. Основне для них — це послідовний широкомасштабний та систематичний напад на цивільне населення. Основний вирізняючий фактор геноциду — це саме геноцидальний намір: ці злочини мають бути спрямовані на індивідів, як членів певної групи. Злочин в міжнародному праві визначає чотири основні групи: расова, етнічна, релігійна та національна. І потрібно довести, що ці діяння спрямовані на знищення цієї групи цілком або частково, каже Онисія Синюк.

Росія відкрито розповідає про свої наміри щодо українців

В світовій історії мало прикладів проваджень і юридично визнаних у судових інстанціях випадків геноциду в обмеженій кількості. Бо доведення злочину геноциду має досить високий поріг, каже Онисія Синюк. Це геноцид у Руанді, Сребрениця в Боснійській війні. І процес щодо Судану, який триває досі. Геноцидальний намір впирається в особливий елемент злочину геноциду. Онисія Синюк каже, що прослідковується досить чітко загальна політика РФ і що нам “пощастило з Росією, бо російські представники політикуму і очільники держави дуже широко висловлюються і розповідають про свої наміри і про свої міркування щодо українців, української нації і держави. Тому загальний намір прослідкувати можна. Але коли ми говоримо про конкретне провадження щодо конкретних осіб, тут потрібно буде говорити про намір конкретно цієї людини. Нам потрібно буде ці діяння зв’язати з тим, що конкретна людина, яка здійснила ці діяння, розуміла загальний контекст і мала конкретний намір цим діянням знищити групу цілком або частково. От в це доведення і впирається складність. Тому що, якщо немає зізнання цієї особи, нам потрібен далі цей ментальний елемент конкретно щодо цієї особи виводити з загального контексту, з діяння”. 

“Пряме та публічне підбурювання до геноциду є окремим складом злочину. Достатньо самих закликів”

Щодо тих дій, які найбільш очевидні, каже аналітикиня, то зараз якраз найбільш активно ведеться діяльність. “Пряме та публічне підбурювання до геноциду є окремим складом злочину, це окремий злочин по суті. Тому що для цього злочину не потрібно доводити, що після підбурювання геноцид відбувся. Достатньо самих закликів”. В українському правосудді вже є, зокрема, і справи з засудженням осіб за статтею 442 за підбурювання до геноциду. 

Насильницька передача дітей із подальшим перевихованням. Це і є намір знищити українську національну групу

Щодо насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, то тут є також дуже багато доказів, каже Онисія Синюк. “Це робиться далі з усіма процесами перевиховання, насадження їм російської мови, культури, ідентичності російської. Це все вказує на те, що є намір знищити українську національну групу. І це один з аспектів, на які звернув увагу Міжнародний кримінальний суд. І саме щодо цього злочину був виданий ордер на арешт. Поки що це кваліфікація, як воєнного злочину, але мені здається, що це через те, що поки що збирається достатня доказова база саме щодо наміру”. 

“Геноцид — це злочин злочинів”

Якщо говорити про публічну складову, то тут йде питання обережності. Бо до злочину геноциду є ставлення, як до чогось недоторканого, до чого потрібно дуже обережно ставитися, вважає аналітикиня. “Тому що геноцид, хоча й не має ніякої ієрархії злочинів в міжнародному праві, його часто називають злочином злочинів. Тому, якщо ми висуваємо звинувачення в геноциді, докази мають бути абсолютно беззастережними. В публічній площині є така обережність, хоча є політичні заяви керівництва України щодо того, що є ознаки геноцидального наміру в діяннях РФ”. 

Слухайте повну розмову за посиланням.