Під час війни зберігається свобода слова в Україні, але єдиний марафон треба припиняти – опитування журналістів
Більшість українських журналістів вважає, що в Україні навіть в умовах воєнного стану зберігається свобода слова. Водночас вони також переконані, що єдиний телемарафон має бути припинений і він є однією з форм цензури.
Про це стало відомо із соціологічного дослідження про виклики для свободи слова та журналістів в умовах війни, яке презентували 3 травня, у Всесвітній день свободи преси, у Києві. Опитування охопило 165 журналістів з різних регіонів України. Його провів Фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва в співпраці з Центром прав людини ZMINA.
Так, журналісти оцінюють стан свободи слова в Україні у 2023 році у 6,4 бала за 10-бальною шкалою, де 1 – дуже погано, а 10 – дуже добре.
Водночас значна частина опитаних медійників після 24 лютого 2022 року стикалась у своїй діяльності з порушеннями права на свободу слова та інформації. Найчастіше журналісти заявляли про відмову посадових осіб у наданні суспільно важливої інформації (51% опитаних), цензурування готових матеріалів або заборону оприлюднення певної інформації (22%) та відмови в акредитації (17%).
Журналісти, які визнавали наявність цензури, найчастіше заявляли, що вона здійснюється з боку різних органів державної чи місцевої влади, а також власників ЗМІ. На третьому місці – самоцензура журналістів.
Крім того, 62% опитаних журналістів однією з форм цензури вважають єдиний телемарафон, створений на початку повномасштабного вторгнення. Дві третини також переконані, що єдиний марафон повинен бути припинений і всі мовники можуть почати мовлення самостійно. Частина респондентів каже: єдиний телемарафон потрібно зберегти принаймні до завершення активної фази війни. Водночас майже всі з них переконані, що його потрібно модифікувати та покращити якість контенту.
Поліна Бондаренко. Фото: Укрінформ“Найчастіше цензура запроваджувалася через пояснення, що в нас війна (57%), що це в інтересах країни (44%), а також що така позиція не популярна в суспільстві (29%)”, – розповіла Поліна Бондаренко, політична аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва. Але, як вона додала, воєнну цензуру більшість респондентів не вважає критичною для свободи слова.
Разом з тим 40% опитаних журналістів вірять у необхідність обмеженої цензури, а третина – проти цього. Водночас 44% респондентів вважають, що в Україні існують теми, про які не можна писати чи говорити (для порівняння: у 2019 році таких було близько чверті).
Більшість медійників (78%) каже, що російське вторгнення збільшило кількість випадків самоцензури. Серед причин, що змушують журналістів до самоцензури, ключовими є три: страх помилитися чи складнощі в перевірці інформації та власні переконання (по 45%) і страх залишитися без роботи (44%).
Найбільшими загрозами свободі слова та роботі журналістів медійники вважають фізичні загрози чи загрозу життю, пов’язані з роботою в зоні бойових дій (67%), зменшення фінансування ЗМІ (55%), цензуру з боку органів влади (47%) та низький рівень кваліфікації журналістів (45%).
“Журналісти загалом добре оцінюють стан свободи слова, не сприймають різні форми цензури. Однак є негативна тенденція: на місце цензури власника ЗМІ, яка домінувала в минулих роках, приходять самоцензура та цензура органів влади. Причому велика кількість журналістів вважає, що можна приховувати певну інформацію, якщо це корисно чи потрібно державі. Цей мотив може породити подальший розвиток обмежень свободи слова і є доволі небезпечним, оскільки він підтримується самими журналістами. Але також ясно, що обмеження, які є зараз, журналісти сприймають як вимушені в період війни, і є сподівання, що вони не миритимуться з цим після її закінчення”, – коментує експерт Центру громадянських свобод Володимир Яворський.
“Обставини воєнного часу ставлять особливі вимоги до роботи журналістів. З одного боку, інтереси безпеки держави, захисту цивільних осіб та військових можуть мати перевагу над правами на доступ до інформації, свободу слова та вираження поглядів. З іншого боку, вільні ЗМІ та свобода слова в Україні є не тільки наріжним каменем демократії, а й додатковим фактором українського спротиву – незалежні ЗМІ та журналісти можуть чітко окреслити наявні проблеми й наблизити їхнє вирішення. Якісна робота журналістів дозволяє доносити до українців та іноземців справжню картину війни в Україні та забезпечувати підтримку багатьох країн світу. Саме тому нам важливо зберегти свободу слова в умовах війни”, – зазначила голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик.
Фото: УкрінформДослідження провів Фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва в співпраці з Центром прав людини ZMINA за підтримки Представництва Freedom House в Україні. Воно охоплювало кількісне експертне опитування 132 журналістів у період з 18 по 27 січня 2023 року, а також якісне фокус-групове дослідження (три фокус-групи по 11 медійників у кожній). Для порівняння наводяться дані подібного опитування, проведеного з 30 травня по 14 червня 2019 року, в якому взяли участь 127 журналістів.
Текст дослідження. Інфографіка з дослідження.
Відео із заходу дивіться тут.
