Тетяна Печончик закликала змінити українське законодавство у сфері недискримінації відповідно до норм ЄС

26 вересня у Кракові пройшов захід до початку спільного проєкту ЄС і Ради Європи “Підтримка впровадження європейських стандартів щодо боротьби з дискримінацією та прав національних меншин в Україні”, до якого долучилася голова ZMINA Тетяна Печончик. Під час заходу вона озвучила позицію організації про те, які зміни мають відбутися в українському законодавстві у сфері недискримінації заради інтеграції в ЄС та синхронізації з європейським правом.

Під час виступу Печончик зауважила, що національне право України потребує значних змін, щоб врахувати мінімальні стандарти ЄС. Зокрема, потрібно розширити перелік захищених ознак та форм дискримінації:

“Попри великий та відкритий перелік захищених ознак, в законодавстві немає згадки про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність. Ці дві ознаки пізніше були додані лише до Кодексу законів про працю України (2015) та до Закону України “Про зайнятість населення” (2022). В Законі також бракує ознак “статус ВПО”, “ВІЛ-позитивний статус”, “стан здоров’я”. Ці п’ять ознак мають бути чітко прописані в базовому антидискримінаційному законі. Не вистачає також згадки про “множинну дискримінацію”, тобто за кількома ознаками одночасно, та “дискримінацію за асоціацією”, коли людину дискримінують через асоціацію з іншою особою”.

В українському законодавстві, каже експертка, немає чіткої правової визначеності термінів “ворожнеча, нетерпимість чи ненависть” та складу окремих злочинів.

У контексті відповідальності за злочини на ґрунті ненависті державі, продовжує Тетяна Печончик, важливо запровадити окреме покарання за це, а ще законодавство має передбачати можливість розслідувати злочин без заяви потерпілих.

“Ми вважаємо, що за дискримінацію, на відміну від злочинів на ґрунті ненависті, не має наступати кримінальна відповідальність, а тільки цивільна та адміністративна. Тобто це все також треба виправляти в нашому законодавстві”.

Європейська комісія проти расизму і нетерпимості (ECRI) та Комітет ООН з питань викорінення расової дискримінації, а також національні та міжнародні громадські організації, часто звертають увагу на те, що більшість злочинів на ґрунті ненависті в Україні не розслідуються належним чином саме через недоскональність українського кримінального законодавства та складність доведення мотиву нетерпимості чи упередження.

На думку Печончик, українська влада має включити мотив нетерпимості до злочинів геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів.

“Деякі воєнні злочини можуть бути також злочинами ненависті. Якщо фіксувати, наприклад, випадки ненависті до українців відповідно до такого законодавства, то це допоможе довести злочин геноциду”, — переконана правозахисниця.

Наостанок вона зазначила, що також важливо у програми відновлення та повоєнну відбудову України включати громади нацменшин та враховувати права всіх вразливих до дискримінації груп.