На сесії ПАРЄ у Страсбурзі вислухали історії незаконно затриманих Росією цивільних | Центр прав людини ZMINA

На сесії ПАРЄ у Страсбурзі вислухали історії незаконно затриманих Росією цивільних

A+ A-

Під час сесії ПАРЄ 18 квітня відбувся паралельний захід “Жертви насильницьких зникнень: як Росія захоплює українських цивільних осіб та порушує міжнародне право”. Захід організувала українська делегація в ПАРЄ, зібравши там міжнародних та українських посадовців і неурядових експертів. Учасники обговорили масштабну практику викрадення українських цивільних осіб Російською Федерацією, особисті історії постраждалих та їхніх родичів, а також пропозиції щодо того, що можна зробити.

Фото: Аліна Дмитренко

Віце-президентка ПАРЄ та членкиня української делегації Олена Хоменко підкреслила, що Росія продовжує утримувати тисячі українських цивільних осіб в увʼязненні, не надаючи жодної інформації про них: “Фактично, такі цивільні особи наразі перебувають у повному правовому вакуумі. Така практика призводить до величезних проблем під час їхнього звільнення, розшуку чи обміну”.

Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Юрій Ковбаса зазначив: “За даними МВС України, станом на квітень 2024 року в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, значиться понад 34 тисячі осіб. Це лише перевірені дані, а реальні цифри значно вищі. Серед них близько 1700 цивільних осіб, статус яких підтверджено. Зважаючи на такі страшні цифри, нам вдалося повернути лише 147 мирних українських громадян”.

Координаторка напряму документування воєнних злочинів ZMINA Єлизавета Сокуренко заявила, що переслідування мирного населення в окупованих регіонах України є елементом спланованої політики Російської Федерації, спрямованої на залякування та встановлення контролю: “Російські військові та спецслужби розгортають масштабний пошук мирних жителів, орієнтуючись на перелік конкретних ознак. Тих, кого сприймають як загрозу чи нелояльних до окупації, незаконно затримують і поміщають до місць ув’язнення”.

Вона додала, що майже 90% опитаних ZMINA людей зазнавали тортур, жорстокого побиття та ураження електричним струмом під час тримання під вартою, що в деяких випадках призводило до смерті затриманих як в результаті катувань, так і через відсутність медичних послуг у неволі.

Фото: Аліна Дмитренко

Олег Гущин з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими розповів, що цивільні особи утримуються в установах трьох федеральних відомств: Федеральної служби виконання покарань (вʼязниці, колонії, колонії-поселення, слідчі ізолятори, виправні центри), Міністерства внутрішніх справ (ізолятори тимчасового тримання іноземців) та Міністерства оборони (гауптвахти). Крім того, цивільні особи незаконно утримуються в неофіційних місцях несвободи, таких як підвали та склади. Наразі відомо 57 місць примусового утримання, де утримуються українські цивільні особи.

“Їх утримують у тюремних умовах, часто без зв’язку з зовнішнім світом, тому затримані страждають від кисневого голодування, зниженого імунітету та супутніх захворювань, таких як туберкульоз. Через брак сенсорних вражень страждає їхній психічний стан. Кримінальні справи проти них повністю фальсифікуються, обвинувачення висуваються за досить підозрілими, а іноді й “смішними” кримінальними статтями, а судові рішення відсутні”, – розповів Гущин.

Фото: Аліна Дмитренко

Тетяна Орлова, цивільна мешканка Харківської області, поділилася своєю історією: “Через нашу громадську позицію нас з чоловіком двічі викрадали з дому. Першого разу чоловіка протримали в підвалі 19 днів, а мене – два дні. У нас забрали паспорти і заборонили виїжджати. Вдруге нас викрали з дому приблизно через місяць. Нас відвели до невеликої кімнати, близько 30 квадратних метрів, де утримували разом з іншими 30 цивільними особами. Умови, в яких нас утримували, були жахливими. Їжу нам приносили один раз на день. Серед нас були хворі люди, але ніхто не надавав їм медичної допомоги. Наступного дня після викрадення мого чоловіка забрали на допит і більше я його ніколи не бачила, але чула, як під час допиту його катували і він кричав від болю”. Тетяну утримували під вартою 15 днів. Її чоловіка вивезли на територію Російської Федерації, де він перебуває до цього часу.

Цивільна громадянка Люсьєна Зіновкіна також розповіла історію про свого чоловіка: “Моєму чоловікові Костянтину 34 роки, він інженер і талановитий танцюрист. Він був у Мелітополі. Востаннє я розмовляла з ним по телефону 11 травня 2023 року. 12 травня його затримали представники ФСБ Росії та вивезли у невідомому напрямку. Довгий час я не знала, де мій чоловік, в якому стані і чи живий він. Через пів року після зникнення Костянтина показали по російському телебаченню. Він схуд, і було видно, що його утримували в жахливих умовах, без доступу до адвоката, до медичної та гуманітарної допомоги. Його звинувачують у тероризмі, Росія стверджує, що він хотів підірвати людину. Костянтина перевозять із СІЗО в СІЗО, і я вже кілька місяців шукаю його місцезнаходження”.

Фото: Аліна Дмитренко

Президент ПАРЄ Теодорос Руссопулос назвав практику насильницьких зникнень візитною карткою Росії і підкреслив, що вона може становити не лише воєнні злочини, а й злочини проти людяності. Він зазначив, що важливо зібрати докази і притягнути винних до відповідальності, а також гарантувати справедливість і підтримку постраждалим. Крім того, він наголосив на важливості розслідування Аргентиною заяви про катування російськими військовими громадянина України – це буде перша справа про воєнні злочини Росії в Україні під міжнародною юрисдикцією, порушена за межами Європи та США, і допоможе і без того перевантаженій українській судовій системі.

Крім того, учасники дискусії закликали до створення механізму безумовного звільнення українських цивільних осіб. Зокрема, Олег Гущин наголосив на необхідності створення системи взаємоповʼязаних заходів тиску на Росію у вигляді системної стратегії, спрямованої на звільнення всіх цивільних осіб без будь-яких обмінів та умов: знайти всі місця та установи утримання українських цивільних осіб, позбавлених волі; створити реєстр цивільних осіб, які утримуються в місцях примусового утримання в умовах конфлікту; активізувати діалог з країнами-партнерами щодо запровадження пакету міжнародних адресних санкцій проти російських посадовців, причетних до насильницьких зникнень українських цивільних осіб.

Фото: Аліна Дмитренко

Юрій Ковбаса наголосив, що першочерговим завданням міжнародних зусиль має стати ухвалення та подальша імплементація рішення Генеральної Асамблеї ООН щодо усунення російського впливу на резолюції Ради Безпеки ООН. Він також зазначив, що існує нагальна потреба у пошуку шляхів для повного виконання мандатів таких міжнародних організацій, як МКЧХ та Управління Верховного комісара ООН з прав людини, а також у підтримці діяльності Міжнародного кримінального суду.

Довідково: Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) є одним з двох статутних органів Ради Європи, до якого парламентарі призначаються національними парламентами 47 держав-членів Асамблеї. Асамблея розглядає актуальні питання, повʼязані з проблемами сучасного суспільства та різними аспектами міжнародної політики в рамках загального мандату Ради Європи, який охоплює такі сфери, як захист прав людини, розвиток демократії та верховенства права. Сесії ПАРЄ поділяються на чотири частини, кожна з яких триває близько тижня в січні, квітні, червні та жовтні.