Співучасниця Росії, або як Білорусь стирає ідентичність вивезених українських дітей
Так назвали оприлюднення результатів дослідження Українського правозахисного центру ZMINA та Freedom House й Українського регіонального центру прав людини, у якому зафіксовано факти примусової депортації українських дітей з окупованих Росією територій до Білорусі та бомбардування їхньої свідомості російською брехливою пропагандою.
Три правозахисні організації — Український правозахисний центр ZMINA разом з Freedom House та Українським регіональним центром прав людини — подали до Міжнародного кримінального суду в Гаазі заяву, в якій задокументували те, що вони назвали “політичною індоктринацією та військовим перевихованням українських дітей на території Білорусі”. Юридичний аналітик Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк заявила, що не тільки Росія, на президента якої вже виданий Міжнародним кримінальним судом ордер на арешт за примусову депортацію українських дітей, а й Білорусь та її влада причетні до вчинення цього злочину проти міжнародного гуманітарного права:
“Хоча анонсуються ці переміщення нібито на відпочинок, на оздоровлення, але діти чомусь опиняються на території Білорусі в найбільшій кількості не влітку, коли це найбільш властиво для відпочинку та оздоровлення, а під час навчального року. Якраз для того, щоб було набагато простіше залучити їх до навчальної програми на території Білорусі, де діти піддаються навчальній програмі в Білорусі. В Білорусі немає білоруської мови і білоруської навчальної програми. В білоруських школах є тільки російська. Тобто українські діти навчаються російською мовою і за білоруською програмою, яка цілком відповідає пропагандистським штампам Росії. Зокрема, наприклад, про Другу світову, де дітям розповідають про жахливі злочини “нацистів” конкретних національностей — української, литовської, латвійської та естонської. Тобто, це всі держави-сусіди. Дітям влаштовують зустрічі з політиками, з культурними діячами, які також транслюють всі пропагандистські наративи, які транслює Росія. Їм розповідають про те, що вони росіяни, про те, що території, з яких вони приїхали — це російські території, а не окуповані території України. Дітей використовують у пропаганді. На державних телеканалах у Білорусі з ними випускають сюжети, де їх буквально заново травмують запитаннями. Як страшно було бути під обстрілами на окупованій території? Яких поранень зазнали твої рідні? Дітей, звичайно, це травмує. Вони плачуть на камеру. В одному з випадків інтерв’юєрка українського хлопчика вирішила запитати, чи готовий він воювати за “родіну”, коли приїде час. І, на жаль, дитина відповіла, що так”.
Ще одним злочином Білорусі проти насильницьки депортованих українських дітей є мілітаризація їхньої свідомості, зазначила Онисія Синюк:
“Їм влаштовують зустрічі зі службовцями військових і правоохоронних органів Білорусі. Їм показують, як поводитися зі зброєю. Їх фотографують у військовій формі, в тому числі з пропагандистськими знаками на кшталт “Z”, який став, по суті, символом російської агресії проти України. Вже мілітаризовані діти з окупованої території, які вступили в “кадетські корпуси”, що є військовими навчальними закладами з повним пансіоном, також використовуються як агенти пропаганди для впливу на своїх однолітків. Вони долучаються до поїздок в Білорусь і дуже активно беруть участь в пропаганді, щоб розповідати про те, як потрібно бути патріотом Росії. Незважаючи на те, що депортовані діти перебувають на території Білорусі, всі ці заходи спрямовані на те, щоб зробити з них громадян Росії. В тому числі і мобілізаційний резерв для російської армії в майбутньому…”.
Заперечення української ідентичності дітей є порушенням права на збереження своєї ідентичності, зокрема громадянства, зазначила правниця Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська. Вона повідомила, що однією з умов потрапляння українських дітей в російські, білоруські табори, чи табори на окупованих територіях України, є наявність російського громадянства. І тому це є цинічне порушення даного права дитини, зазначила правозахисниця. Це право, сказала вона, є загально визнаною основою для забезпечення і реалізації всіх інших прав. А через перевиховання, політичну індоктринацію та мілітаризацію дітей порушується їхнє право на свободу думки, совісті, релігії, на відсутність дискримінації, на людське поводження, на сім’ю, на сімейне оточення й на освіту:
“Вперше ми дивимося не на переміщення фізично дітей як таке, а на те, що відбувається з дітьми у таборах перевиховання. Загально ці дії можна назвати як політична індоктринація та мілітаризація. Ми вважаємо, що у зв’язку із широкомасштабністю, систематичністю, дискримінаційним характером таких діянь, а українські діти справді дискримінуються, тому що вони діти, тому що вони представники української нації, які не можуть зберегти свою ідентичність, тому що вони походять здебільшого з вразливих категорій населення, тому що вони із окупованих територій, які російська федерація перетворила на середовище страху й несвободи. Це все можна назвати злочином проти людяності, дискримінаційним переслідуванням. Наше дослідження доповнює подання від наших трьох організацій до Міжнародного кримінального суду, в якому викладена юридична кваліфікація таких діянь як злочину проти людяності. Довгострокові негативні наслідки для фізичного, для ментального здоров’я дітей, дозволяє нам стверджувати, що існують зв’язки цього злочину з нелюдським поводженням, яке разом із злочином проти людяності, воєнним злочином, також пов’язане з такою дією, як навмисне провокування ментальних страждань, що також підпадає під визначення і злочину проти людяності, і воєнного злочину. І також, зважаючи на умисел, з яким діють білоруські і російські агенти, мова йде про їхній намір винищити українську національну групу як таку. Це геноцидний умисел! Хоча ми на сьогодні не наполягаємо, що переміщуючи дітей на територію Білорусі, російські і білоруські агенти вчиняють злочин геноциду, але в подальшому такі висновки також можуть бути зроблені”.
Відповідальними за всі ці злочини проти українських дітей є так звані очільники окупованих українських територій, які складають списки цих дітей і відряджають їх у Білорусь. А також і сам білоруський самопроголошений “президент” Аляксандр Лукашенка, який ще 2021 року підписав указ про переміщення дітей з України на територію Білорусі, як зазначено в дослідженні правозахисників. Вони довели, що у всіх білоруських регіонах, де перебувають українські діти, їх утримують у закладах, що фінансує держава.
Винесення проблеми депортації та перевиховання українських дітей Білоруссю на міжнародний рівень є важливим кроком у відновленні справедливості та покарання осіб, що скоїли кричущі злочини проти міжнародного гуманітарного права, переконаний програмний директор Freedom House Україна Юрій Юркевич:
“Це вирішує питання з легальним вакуумом, у якому залишаються півтора мільйона українських дітей на тимчасово окупованих територіях. Ця зміна фокуса з факту переміщення на інші злочини стратегічно важлива для відповідальності, яку ми всі домагаємося. Я думаю, що з цією інформацією ми будемо і далі працювати, щоб інші уряди також звернули на це увагу. В декількох випадках ми можемо чекати на політичну підтримку від інших країн. Ця увага, якої Білорусь була позбавлена після початку повномасштабного вторгнення, може бути повернута. І то не тільки стосовно злочину переміщення українських дітей, а й взагалі причетності Білорусі до злочину агресії. Білорусь також бере участь і в поставках амуніції, і в постачанні зброї до рф. Треба доводити до наших партнерів, а також до Міжурядової коаліції з поверненням українських дітей, що цей злочин вчиняється не тільки росією, а й Білоруссю й Союзною державою Білорусі і росії. І що все це має знайти своє місце в міжнародних інститутах, таких як Міжнародний кримінальний суд. Я дуже радий, що цей суд вже видав першу реакцію. Лукашенка також дуже нервується. За останні три тижні, що ми відстежували, три-чотири рази вже по телебаченню там була якась реакція”.
У поданій до Гаазького суду заяві українських та міжнародних правозахисників вказані 18 організацій Білорусі, що були ідентифіковані як причетні до дискримінаційного тиску на щонайменше 2 219 українських дітей віком від шести років.
Повну версію матеріалу читайте тут.
