Відсутність позасудової процедури ускладнює доступ до українських документів мешканцям ТОТ — Альона Луньова
В Україні станом на кінець 2021 року, за даними Світового банку, понад 395 тисяч осіб проживали без документів, що посвідчують особу. Однією з головних причин такої ситуації є тимчасова окупація частини території України Російською Федерацією, яка почалася в 2014 році та набула ще більшого масштабу після 24 лютого 2022 року. Відсутність доступу у мешканців тимчасово окупованих територій (далі — ТОТ) до українських документів, зокрема свідоцтв про народження та паспортів, щодня посилює ризики безгромадянства.
Як запобігти втраті українського громадянства? Шукати відповіді та рішення у цих питаннях 25 жовтня у Києві зібралися представники органів державної влади, міжнародних та громадських організацій у рамках форуму “Долаємо безгромадянство разом”. Захід, який присвячений 10-й річниці кампанії #ЯIсную з подолання безгромадянства, організували Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Доступ до реєстрації народження
Керівниця напряму допомоги біженцям, шукачам захисту та особам без громадянства, БФ “Право на захист” Софія Кордонець розповіла, що проблема безгромадянства сьогодні в Україні стоїть дуже гостро і починається вона з реєстрації народження дитини, оскільки зробити це на ТОТ неможливо.
“Наразі зареєструвати дитину, народжену на ТОТ, можна після прибуття на підконтрольну уряду України території і лише в судовому порядку, що значно ускладнює доступ до реєстрації народження та отримання громадянства. Судова процедура є складною”, — говорить Софія Кордонець.
Так, за даними Міністерства юстиції, загальна кількість свідоцтв про народження, виданих за рішенням суду з лютого 2016 року по вересень 2024 року, становить лише 64 000, що менше за кількість фактичних народжень. Після повномасштабного вторгнення ситуація погіршилася через призупинення маршрутів, закриття судів, втрату документів.
Софія КордонецьДоступ до документів, які посвідчують особу
Іншою, не менш важливою проблемою, є доступ до документів, що посвідчують особу. Даних про кількість мешканців та ТОТ, які проживають без документів, які підтверджують належність до українського громадянства, практично немає.
“Подібно до реєстрації народження, доступ до українських паспортів, є складним і багато хто ризикує залишитися без визнаних документів. Отримати український паспорт можна лише за наявності попередніх записів у цифрових реєстрах про належність людини до українського громадянства. Якщо таких записів немає, але є інші зв’язки з Україною, наприклад, батьки з українськими документами, може бути застосована адміністративна процедура з залученням свідків в Державній міграційній службі України. У всіх інших випадках потрібна судова процедура”, — наголошує Софія Кордонець.
Очевидно, що окупація для України сьогодні чи не головна причина і загроза безгромадянства, яка лише посилиться після деокупації. А жити без громадянства і документів надзвичайно складно. Доказом цього є історія Андрія Лі, який офіційно визнаний особою без громадянства.
“Я народився в Республіці Таджикистан, на той час однієї з республік Радянського Союзу. Коли мені було 18 років ми з батьками переїхали до України. Батьки мали паспорти Радянського Союзу, а я лише свідоцтво про народження. У мене було бажання продовжувати навчання та вступати до вишу, однак не було документів. Перші кроки з отримання громадянства України ми зробили ще у 1995 році у тепер вже окупованому Скадовську, але нічого не вийшло. Ми зрозуміли, що ми люди без прав, бо у нас немає документів. Тобто ми є, але нас немає. Без документів я був майже 30 років. Я живий приклад того, що може статися з людьми, які перебувають на окупованих територіях”, — поділився своїм досвідом життя без громадянства Андрій Лі.
Він додав, що позитивні зрушення у цьому питання почалися лише 2019 року, коли Андрій звернувся до БФ “Право на захист”. Завдяки їм наразі чоловік має вже третю посвідку на тимчасове проживання в Україні, але досі не отримав громадянство.
Андрій ЛіЯк запобігти втраті громадянства
Альона Луньова, адвокаційна директорка центру прав людини ZMINA, вважає, що вирішити проблему допоможе запровадження адміністративної процедури встановлення фактів народження, смерті, шлюбів та розлучень, що відбулися на ТОТ, і що цю відповідальність має взяти на себе саме держава.
“Наразі ми живемо в умовах відсутності адекватної позасудової процедури, яка стосується документів, актів цивільного стану, виданих в окупації. Увесь час мова йшла про судову процедуру, яка почалася у 2016 році. Але проблема не в тому, що щось не так саме з судовою процедурою — вона максимально спрощена. Питання в тому, що це в принципі судова процедура. На жаль, люди, які постраждали внаслідок війни і які перебувають на ТОТ, вимушені йти до суду і це для справляє охолоджуючий ефект для їхнього бажання отримувати документи”, — наголошує Альона Луньова.
Більше того, за її словами, зараз відомо орієнтовно про народження кожної десятої дитини в Криму та кожної п’ятої на сході України. Тобто, держава не знає про наших народжених дітей в окупації і це проблема, яку можна вирішити через спрощення системи оформлення документів. Вона має бути адміністративна, переконана адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA.
“Окупація Криму триває майже 11 років, і вже через три роки діти, які народилися на тимчасово окупованому півострові і ніколи не мали українського свідоцтва про народження, отримають російські паспорти. Ще через чотири роки вони, можливо, створять родини, народять дітей. І затягування спрощення отримання документів впливає подальшу реінтеграцію наших людей. Тому відповідь через судову процедуру не може бути єдино можливою, особливо після деокупації територій. Вона може бути тимчасовою, але не постійною відповіддю держави. Разом з партнерами виступаємо за спрощення і запровадження адміністративної процедури”, — каже Альона Луньова.
Альона ЛуньоваАдвокаційна директорка ZMINA додала, що у цьому питанні відповідальність має взяти на себе держава.
“Наразі в парламенті очікує розгляду законопроєкт №9069, прийняття якого забезпечить запровадження адміністративної процедури. Але розгляд його наразі заблоковано. Тож поки немає законодавчих змін, варто говорити про прийняття рішень на рівні Уряду, бо законодавство і зараз дозволяє зробити адміністративну процедуру реальністю. Можливо, варто запровадити експериментальну процедуру в пілотних регіонах,. Мені здається, що відповідальність за наслідки окупації перекладається сьогодні на жителів ТОТ. Але частину відповідальності має взяти на себе держава і запровадити максимально спрощену процедуру отримання документів для громадян, які і так постраждали від війни”, — зауважила Альона Луньова.
Водночас Ірина Дубиківська, начальниця управління у сфері державної реєстрації актів цивільного стану та проставлення апостиля Міністерства юстиції України, заявила, що вони ініціювали законопроєкт №9069 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей державної реєстрації актів цивільного стану, що відбулися на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та за межами”, який спрямований на спрощення процедури реєстрації актів цивільного стану, що відбулись на ТОТ, через встановлення відповідного адміністративного (позасудового) механізму, але він досі перебуває на розгляді народних депутатів.
Ірина Дубиківська“Насправді, усе, що можна було зробити з боку Міністерства юстиції, ми зробили. Законопроєкт внесено, чинна судова процедура реєстрації забезпечується. Чи справляється судова система? Так. Це чітко регламентовано нашими нормативно-правовими актами”, — повідомила Ірина Дубиківська.
Підбиваючи підсумки форуму, заступниця Представниці УВКБ ООН в Україні з питань захисту Ніна Майя Шрепфер наголосила на важливості забезпечення доступу до отримання українських документів громадянами, які опинилася в окупації і фактично не мають вибору, щоб відомивится від російських паспортів.
Ніна Майя ШрепферВона та представник офісу Омбудсмена Олександр Осіпов закликали державу, громадський сектор та міжнародні організації спільно працювати над вирішенням проблеми безгромадянства в Україні.
“Треба робити все, щоб якомога більше людей були видимими для держави. Це спільна робота влади та громадянського суспільства”, — резюмував Олександр Осіпов.
Цей матеріал профінансований UK International Development від Уряду Великої Британії; висловлені погляди не обов’язково відображають офіційну позицію Уряду Великої Британії.
