Заява неурядових організацій, адресована членам Міжнародної коаліції за повернення українських дітей

Порушення прав українських дітей, що вчиняються від початку російської агресії проти України у 2014 році, є цілеспрямованою політикою, а не випадковими наслідками війни. Під час повномасштабного вторгнення кількість таких порушень зросла, і вони поширилися на новоокуповані Росією території України.

Росія примусово перемістила десятки тисяч українських дітей у межах окупованих територій або незаконно вивезла їх до своєї країни. Понад дві тисячі вже повернулися з окупованих територій або з Росії, проте значно більше дітей досі залишаються далеко від своїх родин і домівок. Понад один мільйон українських дітей залишаються під окупацією, зазнаючи постійних ризиків, примусу та порушень їхніх основоположних прав. Тяжкість і системний характер цих порушень спонукали Незалежну міжнародну комісію ООН з розслідування порушень в Україні дійти висновку, що вони становлять злочини проти людяності та воєнні злочини у вигляді депортації та примусового переміщення дітей, а також невиправданої затримки їхньої репатріації. Резолюція, ухвалена Генеральною Асамблею ООН 3 грудня 2025 року щодо повернення українських дітей, привернула увагу до практики примусового переміщення та депортації українських дітей, роз’єднання сімей і дітей та їхніх законних опікунів, подальшої примусової зміни особистого статусу дітей, їхнього громадянства, усиновлення або влаштування до прийомних сімей, а також зусиль щодо їхньої індоктринації.

Три роки тому Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента Російської Федерації Володимира Путіна та Уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової, що стало чітким сигналом щодо притягнення до міжнародної відповідальності. Водночас цей сигнал послаблюється через відмову держав-учасниць Римського статуту виконувати ордери на арешт, а також унаслідок загальних атак, політичного тиску та викликів, з якими стикається Міжнародний кримінальний суд. Зусилля міжнародних партнерів, спрямовані на повернення дітей, є вкрай важливими. Водночас на перешкоді стає відмова Російської Федерації надавати точні дані про кількість примусово переміщених та/або депортованих дітей, навмисне ускладнення їхньої ідентифікації, а також системні заходи, які ускладнюють або затягують повернення українських дітей. Особливе занепокоєння викликають спроби представити ці випадки виключно як питання возз’єднання сімей, що свідомо спотворює їхній характер і приховує міжнародний злочин, скоєний представниками Росії.

РФ систематично порушує режим окупації та нав’язує на підконтрольних їй територіях власні правову, урядову, судову та адміністративну системи, фактично розглядаючи їх як частину Росії. У цьому контексті українські діти на окупованих територіях зазнають і продовжують зазнавати тих самих порушень, що й незаконно депортовані діти. Навчаючи дітей виключно за російською освітньою програмою, лише російською мовою, із пропагандою війни та військової служби, закріпленою у формальній та неформальній освіті, Росія прагне стерти їхню українську ідентичність і перетворити їх на солдатів для продовження та розв’язання майбутніх воєн. Нав’язування російського громадянства дітям та їхнім батькам, передача дітей під опіку або на усиновлення в російські сім’ї має на меті забезпечити їх передачу з однієї групи до іншої та унеможливити повернення, що містить ознаки геноцидального наміру.

З огляду на багаторічні зусилля, спрямовані на повернення українських дітей, та висловлюючи вдячність за відданість і підтримку членів Міжнародної коаліції за повернення українських дітей, ми, українські організації, які здійснюють критично важливу роботу з ідентифікації, повернення та реінтеграції постраждалих дітей, а також сприяють притягненню до відповідальності за ці злочини, закликаємо членів Коаліції:

1. Продовжити політичний та економічний тиск на Російську Федерацію з метою забезпечення негайного, безпечного та безумовного повернення всіх українських дітей, які були примусово переміщені або депортовані, а також без зволікань припинити будь-яку подальшу практику примусового переміщення, депортації, роз’єднання з сім’ями та законними опікунами, зміни особистого статусу, зокрема через нав’язування громадянства, усиновлення або влаштування до прийомних сімей, та індоктринації українських дітей відповідно до Резолюції, ухваленої Генеральною Асамблеєю щодо повернення українських дітей.
2. Запровадити та підтримувати санкції щодо фізичних і юридичних осіб, причетних до порушень прав українських дітей, посилюючи координацію санкційних режимів між членами Коаліції.
3. Розробити та впровадити скоординовану дорожню карту для членів Коаліції, що визначатиме конкретні заходи, спрямовані на забезпечення повернення українських дітей, сприяння притягненню до відповідальності за порушення та їхню реінтеграцію, із чіткими орієнтирами та механізмами відстеження прогресу в усіх сферах.
4. Забезпечити чітку та сталу підтримку Міжнародного кримінального суду як інституції, а також розслідування ситуації в Україні, і сприяти виконанню ордерів на арешт, виданих щодо президента Російської Федерації Володимира Путіна та Уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової.
5. Посилити та розширити використання правових механізмів для захисту постраждалих дітей як у судових, так і в квазісудових інституціях на різних рівнях. Зокрема, сприяти дотриманню рекомендацій органів системи ООН та ОБСЄ, а також забезпечити можливість отримання дітьми компенсації шляхом подання заяв до Реєстру збитків для України.
6. Здійснювати моніторинг та сприяти виконанню Резолюції, ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН 3 грудня 2025 року щодо повернення українських дітей, зокрема заходів, виконання яких покладено на Генерального секретаря ООН.
7. Надавати пріоритет послідовній підтримці існуючих ініціатив із доведеною ефективністю у пошуку, ідентифікації та поверненні українських дітей, відповідно до принципів локалізації та з уникненням дублювання зусиль.
8. Запровадити комплексний міжнародний захист і безпеку працівників громадянського суспільства та волонтерів, залучених до пошуку та повернення дітей, зокрема шляхом покладення на членів Коаліції зобов’язань щодо їхнього захисту, розроблення та впровадження скоординованих протоколів безпеки, а також гарантувати доступ до правової допомоги, страхування та механізмів екстреного реагування.
9. Вжити конкретних заходів для запобігання, документування та реагування на переслідування, затримання, насильство та інші форми тиску щодо представників громадянського суспільства і волонтерів, залучених до пошуку та повернення дітей, а також притягнення до відповідальності винних на національному та міжнародному рівнях.
10. Надати сталу довгострокову підтримку реінтеграції українських дітей шляхом підтримки українських організацій, визнання їхньої унікальної експертизи та гарантування безперервності опіки, щоб жодна дитина не залишалася без підтримки.
11. Інвестувати у спроможність українських громад захищати та підтримувати дітей задля їхньої успішної реінтеграції, зокрема шляхом посилення сімейних форм виховання для дітей, позбавлених батьківського піклування.
12. Забезпечити реальну участь постраждалих дітей у процесах ухвалення рішень, що стосуються їхніх прав та інтересів, зокрема шляхом створення платформ для діалогу, організації консультацій та надання можливостей для безпосередньої участі.

Підписанти:

Human Rights Centre ZMINA

Ukrainian Child Rights Network

Save Ukraine

Voices of Сhildren

Regional Center for Human Rights 

Crimean Human Rights Group

SOS Children’s Villages Ukraine

Charitable Organization “Foundation For the Future”

All-Ukrainian NGO “Magnolia”

NGO Centre of Psychological Help “Confidence”

Way Home Odesa Charity Foundation

Truth Hounds

Ноpe and Homes for Children Ukraine

Ukrainian Education Platform

ICF “Ukrainian foundation for Public Health”

Charitable Foundation Volunteers: Adults to Children

NGO Responsible Citizens

Charitable Foundation “Pomogaem”

All-Ukrainian public center “VOLUNTEER”