Медіа та російська агресія: як знайти межу свободи слова – дискусія

10 грудня відбулась онлайн-дискусія “Обмеження свободи вираження поглядів в умовах російської агресії: як знайти межу?” за участю представників медійних і правозахисних організацій та в рамках щорічної Правозахисної НЕконференції.

Як повідомила голова ZMINA Тетяна Печончик, у Верховній Раді зареєстровано ряд законопроектів, які передбачають відповідальність за публічне заперечення факту воєнної агресії Російської Федерації, окупації нею частини території України, ведення гібридної війни РФ проти України тощо. 

Зокрема, це законопроєкти №4085 від 14.09.2020 та №4136 від 21.09.2020 (обидва — авторства народної депутатки Єлизавети Ясько (“Слуга народу”) та групи інших народних депутатів), а також законопроєкти №4188 від 05.10.2020 і №4189 від 05.10.2020 (обидва — авторства народного депутата Олега Дунди, фракція “Слуга народу”). Крім того, подібні обмеження свободи слова закладені і в законопроєкті “Про медіа” (№2693 від 27.12.2019).

Якими є міжнародні стандарти у сфері свободи слова і коли обмеження можуть бути виправданими? Якою є практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справах щодо свободи слова в контексті збройних конфліктів? Як Україні прийняти ефективне і працююче законодавство, яке з одного боку реально дозволятиме притягати порушників до відповідальності, а з іншого боку, відповідатиме міжнародним стандартам у сфері свободи вираження поглядів та не наражатиме Україну на нові програші у ЄСПЛ? Про це йшлося під час заходу.

Правозахисник Володимир Яворський зазначив, що всі ці законопроєкти викликають багато запитань з точки зору міжнародного права. Більш того, на сьогодні Кримінальний кодекс України містить кримінальні злочини, які обмежують свободу слова. “Але на практиці правоохоронні органи ці статті майже не застосовують, хоча є багато проявів свободи слова, які підпадають під ці злочини. Тому може здаватися, що у нас погане законодавство в цій сфері, щоб протистояти російській агресії”, – додав експерт.

Яворський зауважує, що багато положень вказаних законопроєктів, що встановлюють заборони чи обмеження поширення інформації, передбачають відповідальність за оціночні судження. У таких заборонах мова йде не про поширення недостовірних фактів чи інформації, а про оцінку цих фактів. Як правило, вона сформульована через такі вирази, як “пропаганда”, “позитивне висвітлення”, “популяризація”, “позитивна оцінка”, “надмірне зосередження уваги” тощо.

Правозахисник нагадує, що є низка стандартів, які варто враховувати при розробці подібних проєктів. Один з них – це розмежування оціночних поглядів і фактів. Крім того, важливо оцінювати пропорційність покарання за зловживання свободою вираження поглядів та передбачити градацію можливої небезпеки від такого порушення.

Людмила Опришко, експертка Платформи прав людини, також переконана, що підходи до обмеження свободи слова у подібних законопроєктах мають бути збалансованими з іншими правами. Вона також погоджується з тим, що Україна вже має потрібний інструментарій боротьби з російською пропагандою, але держава має докласти зусиль, щоб ці інструменти дійсно застосовувалися. Однак, на її думку, наразі всі запропоновані законопроєкти виглядають як засоби обмеження свободи слова, які неприйняті у демократичному суспільстві.

“Є щонайменше 8 статей в ККУ, які передбачають відповідальність за зловживання свободою слова. Але за чотири роки лише 118 вироків ухвалено за цими статтями, і тільки у менш ніж у 10 вироках йдеться про російську пропаганду та агресію”, – розповів Олександр Бурмагін, директор Платформи прав людини. Також, за його словами, суд у вироках не передбачає роз’яснення чи рекомендації, що потрібно робити з цим пропагандистським контентом.

Крім того, на переконання Бурмагіна, незважаючи на існуючі механізми боротьби з проросійською пропагандою, у держави немає універсального підходу до розуміння проблематики та чіткої стратегії у цій сфері.

Олексій Погорелов, президент Української асоціації медіа бізнесу, член Комісії з журналістської етики, переконаний, що якщо заборонити транслювати “неприємні речі” в медіа, то це позбавляє людей можливості бачити ці речі взагалі. “Якщо ми подібне першоджерело закриємо і не будемо бачити цього у наших джерелах, то будемо бачити це на ворожих для нас каналах, де подадуть інформацію, як заманеться”, – зауважив він.

Повний відеозапис дискусії дивіться тут.

Організатори заходу — ZMINA, Freedom House в Україні.