Громадськість закликає владу забезпечити пільгами дітей, постраждалих унаслідок збройного конфлікту

Шановний пане Президенте, шановні народні депутати України!

Ми, громадяни України, що постраждали від збройного конфлікту, та громадські організації, що опікуються питаннями захисту і дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та осіб, які постраждали у зв’язку зі збройним конфліктом, стурбовані становищем, яке склалося щодо сімей внутрішньо переміщених осіб зі Сходу України (Донецької та Луганської областей), де з 2014 року і до сьогодні ведуться бойові дії, а також сімей, що залишилися проживати в зоні бойових дій, на лінії розмежування, на окупованій території. 

На початку конфлікту й активних бойових дій, не отримавши від держави ані жодної дієвої підтримки, ані навіть достатніх офіційних роз’яснень щодо того, що відбувається, сім’ї самотужки на свій страх і ризик виїхали із зони бойових дій, покинувши все – житло, роботу, соціальні зв’язки. Тисячі сімей залишаються жити в безпосередній близькості від бойових дій. Біль, страх, нерозуміння, відсутність інформації, недостатність коштів для облаштування на новому місці – повсякденні проблеми, з якими ми намагаємося жити протягом останніх семи років.

Але найбільший наш біль – за наших дітей. Саме вони потерпають найбільше. І досі, на восьмому році збройного конфлікту, діти бояться сирен, салютів, літаків. Досі страждають за втраченими близькими, друзями, своїми кімнатами, іграшками. Діти, що живуть на Луганщині та Донеччині, не мають можливостей для нормального навчання, спілкування, безпечного життя. Занадто часто дітей внутрішньо переміщених осіб не розуміють у навчальних закладах, є непорозуміння з однолітками й дорослими. Частими є переїзди сімей з дітьми, внаслідок чого дитина змінює по кілька навчальних закладів, знову і знову доводиться звикати до нового житла і нового оточення. Загроза виселення з найманого житла, недостатність коштів для забезпечення гідного рівня життя, притому, що вдома залишилося все необхідне. Усе це призводить до дезорієнтації дитини, наростання психічної, емоційної  напруги, часто – до хвороб, девіантної поведінки в підлітковому і юнацькому віці. Неймовірні ускладнення водночас існують для дітей з інвалідністю з-поміж внутрішньо переміщених осіб. 

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року № 268 було затверджено Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Відповідно до даних Міністерства соціальної політики України станом на 30.04.2021, такий статус отримали більш ніж 64 тисячі дітей. За проведеним нами дослідженням, у деяких областях України дітям з офіційним статусом “дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів” за кошт місцевих бюджетів надається безоплатне харчування в навчальних закладах. Лише у двох областях і окремо в м. Кривий Ріг коштом місцевих бюджетів виплачується грошова підтримка – одноразова грошова допомога в розмірі п’яти прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку в Донецькій області, щорічна матеріальна допомога в розмірі 2000 грн у Чернівецькій області та 5000 грн у м. Кривий Ріг.

Водночас на державному рівні за офіційним статусом “дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів” не стоїть абсолютно нічого. Продекларувавши необхідність підтримки таких дітей, держава не доклала жодних зусиль, щоб підтримати їх дієво та нормативно закріпити конкретні види цієї підтримки й механізми їхнього здійснення. Але ж саме держава є відповідальною за безпеку своїх громадян, згідно зі статтею 3 Конституції України, якою визначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Бездіяльність держави в цій ситуації є прямим порушенням конституційних прав громадян, гарантованих ст. 21, 22, 24, 46, 47, 48, 52, 56 Конституції України.

Згідно з проведеним опитуванням сімей, у яких є діти зі статусом постраждалих унаслідок військових дій, найнеобхіднішими гарантіями для такої категорії дітей є: надання грошової компенсації (цільові виплати в сумі, достатній для розв’язання житлових питань чи отримання професійної освіти, лікування, оздоровлення), психосоціальна підтримка, бюджетне навчання в ЗВО, гарантована стипендія, безоплатне лікування поранень, хвороб, травм, отриманих унаслідок бойових дій, безоплатний проїзд у межах країни, допомога в працевлаштуванні. Перелічені гарантії і пільги можна запровадити лише на національному рівні.

З огляду на все вищесказане закликаємо:

1. Народних депутатів України внести на розгляд законопроєкт і затвердити на державному рівні надання цільових пільг та гарантій для дітей, що мають офіційний статус “дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів”. 
2. Президента України взяти на особистий контроль забезпечення соціального захисту дітям, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, надання їм цільових пільг та гарантій.

ГО “Спілка активних жінок ВУЛИК”, м. Полтава

БФ “Право на захист”

БО “БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

Громадський Рух “Віра, Надія, Любов”, м. Одеса

ГО “Ми з України”,  м. Сторожинець Чернівецької області

Всеукраїнська Фундація “Захист Прав Дітей”

Громадське об’єднання соціального захисту “Миргородське  міське товариство “Милосердя і здоров’я”, м. Миргород, Полтавська обл.

Жіночий консорціум України

Центр прав людини ZMINA

ГО “ДОНБАС СОС”

ГО “Доля”, м. Вишгород