Громадські організації закликають ухвалити законопроєкт, який реформує систему “прописки”

Голові Комітету Верховної Ради України

 з питань прав людини, деокупації та реінтеграції

тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях,

Автономної Республіки Крим, міста Севастополя,

національних меншин і міжнаціональних відносин

Лубінцю Д.В.

Шановний Дмитре Валерійовичу!

Ми, представники громадських правозахисних організацій, звертаємося до Вас з приводу розгляду Комітетом Проєкту Закону “Про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні” (реєстр. 5463) та альтернативного Проєкту Закону “Про свободу пересування, вільний вибір місця проживання та доступ до електронних послуг з реєстрації місця проживання в Україні” (реєстр. 5463-1).

Обидва законопроєкти, відповідно до позиції авторів, направлені на зміну існуючої системи реєстрації місця проживання.

Дійсно, система реєстрації місця проживання в Україні давно не відповідає вимогам сучасного світу та не здатна повноцінно забезпечити ті функції, які на неї покладаються, в першу чергу — надійний облік осіб, які проживають на території України. Відповідно до даних досліджень, в Україні щонайменше 6,8 млн осіб проживають не за місцем реєстрації. У суспільстві існує чимало стереотипів стосовно зв’язку реєстрації місця проживання та права власності на житло, що прямо впливає на рішення власників житла щодо надання дозволу на реєстрацію особи в ньому. Відтак процедура реєстрації місця проживання осіб у житлі, що не належить їм, є досить ускладненою. Особливо гостро стоїть питання реєстрації місця проживання дітей.

Тому питання проведення реформи системи реєстрації місця проживання в Україні є нагальним. Окресленим Президентом України шляхом реформи цього інституту є запровадження реєстрації місця проживання за декларативним принципом.

На жаль, основний Проєкт Закону “Про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні” (№5463) не передбачає “реформаторських” змін ані до змісту, ані до процедури реєстрації місця проживання. Ним не запроваджується декларативна (повідомна) система, яка була анонсована, адже така система передбачає подання лише повідомлення заявником адреси свого проживання без надання додаткових документальних підтверджень факту проживання чи права на проживання за певною адресою. Законопроєкт натомість містить вимогу під час звернення за отриманням адміністративної  послуги з декларування місця проживання надати інформацію з документів, що підтверджують право на проживання в житлі,  в тому числі, дозвіл його власника.

Тож, попри очевидну користь від запровадження механізму отримання послуги з реєстрації місця проживання онлайн (зокрема через додаток “Дія”), прийняття основного Проєкту Закону не забезпечить реформування інституту реєстрації місця проживання в Україні, а відтак — не дозволить усунути суттєві розбіжності між даними стосовно зареєстрованого місця проживання українців та їхнім реальним місцем проживання.

Водночас альтернативний законопроєкт №5463-1 передбачає докорінні зміни системи реєстрації місця проживання. Законопроєкт передбачає, що для реєстрації місця проживання особі буде достатньо тільки повідомити свою нову адресу мешкання (в тому числі, онлайн). З іншого боку, власник житла, якщо декларування адреси у його помешканні було здійснено помилково, зможе легко скасувати цю дію. Йому не потрібно буде звертатися до суду, як це є зараз. Іншими словами, законопроєкт №5463-1 максимально спрощує для громадян механізм реєстрації фактичного місця проживання, а для власників житла — максимально спрощує можливість зняти особу з реєстрації.

Крім того, законопроєкт №5463-1 усуває всі можливі страхи для власників житла, передбачивши, що реєстрація особи за певної адресою не дає права цій особі на проживання в цьому житлі чи доступу до нього. Також реєстрація “відв’язується” від комунальних послуг та інших систем. Фактично повідомна система реєстрації місця проживання — це декларування особою фактичного місця проживання і адреси, за якою особі зручно комунікувати із державою. Наразі таким чином повідомляють державу про своє місце проживання внутрішньо переміщені особи. В подальшому за цією адресою ВПО може мати доступ до всього переліку послуг (від школи до реєстрації ФОП). Так само подібна декларативна модель була запроваджена на місцевих виборах в Україні 2019 року, коли для внесення в реєстри виборців особі було достатньо тільки повідомити адресу фактичного мешкання, без надання документів, які підтверджують право на проживання у даному житлі.

У зв’язку із вищенаведеним, звертаємося до Комітету із проханням за результатом розгляду Проєкту Закону “Про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання в Україні” (реєстр. 5463) та альтернативного Проєкту Закону “Про свободу пересування, вільний вибір місця проживання та доступ до електронних послуг з реєстрації місця проживання в Україні” (реєстр. 5463-1) прийняти наступне рішення: рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні взяти за основу Проєкт Закону “Про свободу пересування, вільний вибір місця проживання та доступ до електронних послуг з реєстрації місця проживання в Україні” (реєстр. 5463-1).

Центр прав людини ZMINA

Аналітичний центр Cedos

Український незалежний центр політичних досліджень

Центр політико-правових реформ