“Без дитинства немає майбутнього”: мексиканська журналістка Ханя Новель представила у Києві фільм “Діти війни” | Центр прав людини ZMINA

 “Без дитинства немає майбутнього”: мексиканська журналістка Ханя Новель представила у Києві фільм “Діти війни” 

A+ A-

У межах Другої міжнародної конференції Crimea Global відбувся спеціальний захід “Діти війни: висвітлення зруйнованого життя українських дітей крізь призму документальної журналістики”, організований Центром прав людини ZMINA. 

Мексиканська журналістка Ханя Новель і менеджерка з міжнародної адвокації ZMINA Тетяна Жукова

Учасники заходу переглянули документальний фільм “Діти війни” (в оригіналі — “Los Niños de la Guerra“) мексиканської журналістки Хані Новель, після чого відбулася дискусія за участі авторки стрічки, в якій також взяли участь Олеся Біда – журналістка The Kyiv Independent, яка працювала над документальним фільмом-розслідуванням “Uprooted” про викрадення українських дітей Росією, і Альона Савчук – журналістка, яка документувала життя родин політичних в’язнів в окупованому Криму і через це отримала заборону на в’їзд до Криму від Російської Федерації. Модераторкою заходу була Тетяна Жукова, менеджерка з міжнародної адвокації Центру прав людини ZMINA. 

Учасники заходу обговорили важливість донесення інформації до міжнародної спільноти через візуальне мистецтво та небезпеку висвітлення життя в умовах окупації. 

Документальний фільм “Діти війни” демонструє російські злочини проти українських дітей, включаючи обстріли цивільної інфраструктури, а також депортацію дітей та мілітаризацію молодого покоління з окупованих територій. Особлива увага у стрічці приділена роботі державних органів України та правозахисних організацій, таких як Save Ukraine, які допомагають повертати дітей в Україну. Один із героїв стрічки “Діти війни” Костя з Херсона, якого вивезли до Росії в Анапу і пропонували зректися батьківщини. Хлопчику вдалось повернутися в Україну завдяки тиску на Москву з боку міжнародної спільноти.

Ханя Новель брала участь у першій міжнародній конференції Crimea Global у 2023 році, тоді її глибоко зачепила тема життя дітей під час війни та депортація неповнолітніх українців до Росії. Під час презентації стрічки авторка зізналась, що їй важко розповідати про емоції, які вона переживала під час роботи: “Я — воєнна журналістка, працювала під час надзвичайних ситуацій. Багато хто з репортерів, які займаються такими темами, стають жорсткішими. Але в мене так не вийшло”. 

Новель поділилась спостереженнями, що про страшні сторінки російської агресії проти українців в її рідній країні мало знають. “Війна в Україні – далека тема для мексиканців. У нас багато своїх проблем – вбивства дітей, феміцид, неконтрольований наркотрафік. Але я хочу, щоб голос українців було чутно і в Мексиці. Нам, документалістам і журналістам, слід висвітлювати такі історії”.

Олеся Біда, журналістка The Kyiv Independent

Авторка ще одного фільму про депортацію дітей “Uprooted” Олеся Біда з The Kyiv Independent поділилась власним досвідом створення фільму: “Ми знайшли інформацію про українських дітей, яких всиновили родини з Росії, їхні адреси, стали ретельно досліджувати цю тему і розшукали справжніх батьків цих дітей в Україні. Я знайшла матір однієї дівчинки, яку вдочерила російська родина. Справжня мати увесь цей час, як втратила зв’язок з дитиною, навіть не знала, де та знаходиться. На жаль, я не можу сказати, що ця дитина зараз в Україні, як і багато інших дітей. Потрібно діяти, аби не втратити їх і повернути додому”.

Своїм дослідницьким досвідом поділилась також Альона Савчук, яка у 2016-2018 роках працювала в Криму і зняла серію світлин про життя в окупації, передовсім родин кримських татар. “Для мене важливим було розвіяти російську пропаганду. Адже зовні не знають, що насправді відбувається в Криму. Я прагнула донести голос тих людей, які живуть в Криму і підтримують Україну. Це було метою моєї роботи”, — сказала вона.

Альона Савчук, журналістка та фотографиня
Наприкінці заходу Ханя Новель запропонувала усім присутнім пограти у просту дитячу гру – “камінь, ножиці, папір”, аби на секунду повернутись у власне дитинство. Потому мексиканська документалістка додала: “Без щасливого дитинства у нас немає майбутнього. Діти хочуть грати в ігри, хочуть бути зі своїми батьками. Робота  документалістів, журналістів небезпечна, але ми мусимо йти на ризик, аби розповідати історії про таких дітей”.