Катування і переслідування українців Росією треба розслідувати як злочини проти людяності – правозахисники

Медійна ініціатива за права людини, Центр прав людини ZMINA та Всесвітня організація проти катувань (ОМСТ) презентували у Варшаві у рамках конференції з людського виміру ОБСЄ масштабне дослідження злочинів Росії на окупованих територіях України. Йдеться про катування і переслідування українців за політичними та ідеологічними ознаками. Під час дискусії також говорили про медико-правове документування тортур, своїми напрацюваннями тут поділилася PHR.

Звіт ґрунтується на 63 глибинних інтерв’ю з цивільними, які постраждали або були свідками катувань та інших форм жорстокого поводження, скоєних російськими військовими. Ці інтервʼю MIПЛ і ZMINA записали, зокрема, під час 24 польових місій на звільненій території Київської, Чернігівської, Запорізької, Донецької, Харківської та Херсонської областей.

“Російські війська та спецслужби розгорнули безпрецедентну систему для виявлення та сегрегації будь-кого, хто підозрюється в спротиві російському вторгненню, незалежно від того, робили вони це відкрито чи приховано, – заявила Єлизавета Сокуренко, керівниця напряму документування воєнних злочинів Центру прав людини ZMINA. – Потерпілі зазнавали насильницьких зникнень, свавільних затримань, позасудових убивств, катувань, сексуального насильства, депортацій та інших грубих порушень міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права”.

Автори звіту зазначають, що в задокументованих випадках потерпілі зазнавали найсуворіших катувань під час допитів. Вони також потерпали або були свідками постійного фізичного та психологічного насильства з боку російських військовослужбовців. Між злочинцями, йдеться у звіті, був чіткий розподіл ролей, а самі допити в різних регіонах і місцях утримання відбувалися за ідентичними сценаріями й з використанням подібних методів.

“Свідчення потерпілих і свідків вказують на те, що підрозділи міністерства внутрішніх справ Росії, міноборони РФ, військові підрозділи так званих “ДНР” і “ЛНР”, Нацгвардія і Федеральна служба безпеки РФ залучені до катувань та скоєння пов’язаних між собою злочинів проти місцевих жителів”, – говорить Сокуренко.

У звіті також ідеться про те, що всі задокументовані випадки катувань мали на меті залякування цивільних, їхню дискримінацію на політичному ґрунті. Зʼясувалося також, що під час допитів злочинці заявляли, що їхній мотив катувати – покарати цивільних за реальну або уявну співпрацю з українською армією або за громадянську позицію на підтримку України. Все це, на думку авторів звіту, підтверджує, що первинною метою російських військових було бажання силою змусити українців підкоритися.

Для розслідування катувань і переслідування як злочинів проти людяності OMCТ розробила три дорожні карти. Серед ключових елементів цих злочинів, на яких треба зосередитись, ОМСТ виокремлює розслідування фільтраційних заходів, аналіз ланцюга командування в місцях утримання, можливе залучення до цих злочинів посадовців на найвищому державному рівні або толерування з їхнього боку, аналіз схем злочинів за часовими періодами та географією.

“Однакові фільтраційні заходи застосовуються на всіх окупованих територіях. Єдина відмінність – північні регіони України, які були швидко деокуповані, через що російські сили просто не встигли розгорнути там настільки добре організовану систему фільтрації, зокрема прослуховування мобільних телефонів, моніторинг активності мешканців у соціальних мережах, доступ до баз даних місцевої влади тощо. Натомість у південних і східних регіонах, які перебували під окупацією тривалий час, фільтраційні заходи майже ідентичні”, – каже Марія Квіцінська, радниця з прав людини програм OMCT у країнах Європи й Центральної Азії.

Вона також наголошує на однакових цілях перевірок населення в різних окупованих регіонах України, що свідчить про систематичність злочину. Так, російські військові шукають маркери нелояльності людей до Росії і їхню проукраїнську позицію: вподобайки й підписки на проукраїнські телеграм-канали та групи в соціальних мережах, фотографії з українською або західноєвропейською символікою, родичів або друзів у ЗСУ, українські патріотичні татуювання тощо. До того ж методи тортур усюди однакові.

“Неймовірна схожість у схемах катувань, жорстокого поводження та пов’язаних із цим злочинів, скоєних у різний час і в різних місцях різними підрозділами МВС, ФСВП, міністерства оборони РФ, ФСБ та інших, свідчать про те, що ці злочини добре координуються принаймні на рівні керівництва цих структур”, – підсумовує представниця ОМСТ.

У Всесвітній організації проти катувань наголошують, що в межах міжнародного кримінального права розслідування злочину переслідування вимагає доведення політичної складової цього злочину, відтворення ланцюжка командування, а також підтвердження дискримінаційного наміру атакувати певну групу за політичними та ідеологічними мотивами.

Притягнення винних до відповідальності за катування неможливе без ретельного, а головне правильного документування злочинів. Для цього необхідні надійні докази. У справах щодо катувань, повʼязаних з війною, такими доказами нерідко є медична документація. Проблема в тому, що в Україні видавати такі висновки можуть лише судово-медичні експерти, а їх катастрофічно не вистачає.

“В Україні обмежена кількість сертифікованих судово-медичних експертів, через що документування затягується навіть у випадках сексуального насильства, де своєчасність і точність огляду мають надзвичайно важливе значення, – підкреслює Уляна Полтавець, представниця організації “Лікарі за права людини”. – До того ж в Україні немає єдиної медико-правової форми, яка б забезпечувала належну якість документації катувань і сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Тобто лікарі не мають чіткого протоколу документування таких випадків”.

Допомогти розв’язати це питання, за словами Полтавець, могли б медичні огляди потерпілих сімейними лікарями або гінекологами. Ба більше, їхні висновки можуть долучати до кримінальної справи або висновку судово-медичного експерта. Однак якість такої документації нерідко низька, а їхня значущість у суді має значно нижчу вагу, ніж висновки експертів.

“Лікарі та медичний персонал, які безпосередньо контактують з потерпілими, не мають належної підготовки. Багато з них не мають знань для ефективного документування випадків насильства, і це призводить до неточностей у зібраній інформації, повторної травматизації потерпілих. Крім того, багато медичних працівників не знають, як правильно взаємодіяти з правоохоронними органами, щоб забезпечити повне та належне розслідування”, – говорить Полтавець.

За її словами, Україна має розширити коло фахівців, залучених до документування катувань та інших видів насильства. Після відповідної підготовки це можуть бути лікарі загальної практики й навіть судово-медичні сестри. За таких умов час на фіксацію випадків тортур і сексуального насильства зменшиться в рази, що критично важливо для таких видів злочинів.

З текстом дослідження можна ознайомитися тут.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст необов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені в цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

Автор матеріалу: головний редактор, керівник інформаційного департаменту МІПЛ Станіслав Мірошниченко