Кожна втрата змінює світ: вечір “Memoria Orbis” на “Crimea Global” про митців, убитих Росією

У межах Третьої міжнародної конференції “Crimea Global. Understanding Ukraine Through the South” відбувся особливий мистецький комеморативний вечір — “Memoria Orbis: пам’ять тримає світ”. Подія була присвячена українським митцям, життя яких забрала російська агресія, але чия творчість продовжує підтримувати й об’єднувати наш спільний світ.

Модераторкою вечора стала поетка й культурна менеджерка Ольга Ольхова. Вона відкрила подію словами про те, що пам’ять не тільки болить — вона об’єднує та тримає нас у світі, де війна намагається залишити пустоти.

“Кожна втрата змінює світ. Пам’ять не заповнює порожнечі, але не дає йому розпастися“, — цей меседж став лейтмотивом усього вечора.

Подію розпочали традиційною хвилиною мовчання — в пам’ять про героїв, про яких ішлося цього вечора, і про всіх, кого ми втратили у російській агресії проти України.

Ольга Ольхова

Вероніка (Ніка) Кожушко: 19-річна художниця, яка досліджувала “Розстріляне відродження” і сама стала його продовженням

Першою прозвучала історія Ніки Кожушко, юної мисткині з Харкова, яка загинула 30 серпня 2024 року під час російського авіаудару. У відеовступі прозвучали її вірші у виконанні Сергія Жадана, Ігоря Кожушка та художника Гамлета Зіньківського, а на екрані з’явилися її ліногравюри та малюнки.

Ніка вчилася на першому курсі університету, волонтерила в Харківському літературному музеї, створювала шопери й листівки з українськими письменниками, досліджувала “Розстріляне відродження”. Один із її малюнків увійшов до альбому гітариста Queen Браяна Мея “Another world 2022”, а 2025 року у видавництві “Фоліо” вийшла її книга “Час починати танго”.

Її батьки Ігор та Тетяна Кожушки, які приїхали з Харкова лише на кілька годин, розповіли про діяльність благодійного фонду “Ніка Генерація”, створеного в пам’ять їхньої доньки та всіх талановитих дітей, убитих Росією. Вони поділилися тим, як кожен їхній наступний крок тепер пов’язаний з іменем Ніки та продовженням її справ. 

Ігор та Тетяна Кожушки

Ярослав Левицький: оператор, документаліст, підприємець і воїн, який мріяв переплисти Середземне море

Друга історія — про Ярослава Левицького, оператора і військового із Чернівців. Вечір розпочався з відео, де Ярослав розповідає про пошук вишиванки свого дідуся, який пройшов табори в Норильську за участь в українському русі опору.

Ярослав працював телеоператором на “5 каналі”, у медіаагентстві “АСС”, документував історію, був співзасновником культового бару “Контрабанда” — місця нових сенсів і розмов. Його згадували режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук та друг і бізнес-партнер Антон Панов.

З початком повномасштабного вторгнення Ярослав спершу волонтерив, а потім пішов до ЗСУ. За словами його дружини Ірини, він був тим, хто читав книжки та займався спортом навіть на війні, і цим змінював своїх побратимів. Він мріяв про капітанську кваліфікацію, про власне вино і про подорожі після перемоги. Ці мрії стали частиною того світу, який ми маємо берегти.

Давид Чичкан: художник, анархіст і боєць, який підкорив особисте — колективному спротиву

Третя історія була присвячена художнику й активісту Давиду Чичкану. У подкасті про нього прозвучали слова: “анархіст, рисувальник, мінометник” — три іпостасі, які найточніше окреслюють масштаб і цілісність його життя.

Глядачі почули фрагмент інтерв’ю Давида про мистецтво як форму політичної відповідальності. Зі сцени виступив його друг і побратим Ілля Власюк, який приїхав просто з фронту й говорив про понад двадцятирічну спільну боротьбу за свободу та справедливість.

Ілля Власюк

Прозвучали й слова дружини Давида, Анни Циби: “Давид мав можливість поїхати за кордон, якомога далі від війни. Але він не міг погодитись на це, бо це б не сприяло побудові більш егалітарного та справедливого суспільства в Україні. Тобто свій особистий інтерес — бути в безпеці, користуватися вже напрацьованим авторитетом визнаного, зокрема й на Заході, митця, він підкорив інтересу колективної боротьби з фашизмом, можливості політичних змін на краще”.

У залі була представлена його остання художня серія — роботи 2022–2023 років. Художниця та кураторка Оксана Брюховецька розповіла про Давида як митця, соратника й людину, яка завжди обирала чесність. Завершило блок відео про меморіали на його честь.

Оксана Брюховецька

Ілля Чернілевський: музикант, поет і перекладач світових студій, який пішов на війну добровольцем

Останньою стала історія Іллі Чернілевського — музиканта, поета й перекладача, який протягом десяти років працював над локалізаціями для Disney, Universal, Sony, Netflix. Тихий, зосереджений, завжди з гітарою — так його згадала модераторка.

Після 24 лютого Ілля неодноразово звертався до військкомату, поки його не мобілізували. Про сина розповіли його батьки — поетеса Ольга Чернілевська та кінорежисер Станіслав Чернілевський. Їхні слова стали одним з найемоційніших моментів вечора: Ілля залишився в текстах, музиці, у всьому живому, що людина лишає по собі.

Ольга Чернілевська та Станіслав Чернілевський

Гості почули його пісні “Юність” і “Завірюха”. Також ішлося про поетичні збірки Іллі та про те, що композиторка Леся Дичко працює над триптихом за його віршами.

Мозаїка пам’яті

У фіналі Ольга Ольхова звернула увагу на спеціально створений візуальний образ — мозаїку з пазлинок, у які вплетені імена загиблих митців. Це символ того, що пам’ять про кожного є частиною спільного світового полотна.

“Нести пам’ять — означає бути гідними цієї пам’яті“, — пролунало у фіналі. Гості отримали невеликі пам’ятні сувеніри, а після завершення офіційної частини могли переглянути книги Ніки та Іллі, роздивитися роботи Давида та поспілкуватися з їхніми близькими.

Вечір “Memoria Orbis: пам’ять тримає світ” став простором, де мистецтво, особисті історії та колективна пам’ять зійшлися разом, щоб нагадати: війна триває, але триває й світло, яке ці люди залишили по собі. Воно звучить у музиці, проступає у фарбах, живе у словах — і тримає нас на стороні гідності та світла.

Організатори конференції та вечора: Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим / Офіс Кримської платформи, Центр прав людини ZMINA, Медійна ініціатива за права людини.

Партнери події: Український інститут, PEN Ukraine, Truth Hounds, Медіацентр “Україна”, Transatlantic Dialogue Center.

Захід відбувся за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну”, Міжнародного фонду “Відродження”, Празького центру громадянського суспільства, Фонду “Аскольд і Дір” (адмініструється ІСАР “Єднання”) та ООН Жінки.

Фото: Артем Галкін