На нараді ОБСЄ з людського виміру говорили про катування в Україні

Катування в Україні продовжують бути системним явищем, попри активний процес реформ. Цьому сприяють безкарність та толерантність до насильства, а також збройний конфлікт.

Про це заявили експерти української ініціативи Zero Torture під час сайд-івенту на щорічній нараді ОБСЄ з людського виміру у Варшаві.

За минулий рік у країні понад 2300 осіб офіційно звернулися по меддопомогу через тілесні ушкодження, завдані поліцією. Проти правоохоронців було порушено 47 справ. При цьому лише 3% кримінальних справ про катування доходять до суду.

“Реальна кількість людей, які бояться говорити про те, що вони постраждали від рук поліції, звісно, набагато більша. На жаль, доводиться констатувати, що велика кількість травм, нанесених поліцією, припадає на ділянку голови, що є особливо небезпечним для життя та здоров’я людини”, – заявив Юрій Бєлоусов, виконавчий директор Експертного центру з прав людини.

Експерт наголосив, що в Україні майже відсутнє ефективне розслідування катувань, водночас завдяки громадянському суспільству розвиваються ініціативи з превенції, зокрема Національний превентивний механізм.

З 2016 року, коли був підписаний Закон “Про Державне бюро розслідувань”, новий незалежний орган мав узяти на себе розслідування катувань з боку правоохоронців. Прокуратура, яка розслідувала тортури до цього (на неефективність таких розслідувань вказував Європейський суд з прав людини), втратила повноваження і мала передати всі справи. На практиці ж у вересні 2018 року бюро все ще не набрало штат і не розпочало повноцінну роботу.

“Бюро – невеликий орган, у якому будуть працювати всього лише півтори тисячі людей. Для порівняння: у поліції працюють 140 тисяч людей, а у всіх правоохоронних органах – близько 300 тисяч. Усі співробітники правоохоронних органів, судді, чиновники будуть підслідні бюро, і у бюро буде гігантська кількість кримінальних проваджень, у тому числі загальнокримінальних – наприклад, крадіжка. І бюро прямо не заявляє про те, що катування для них є пріоритетом серед усіх інших справ”, – наголошує Євген Крапивін, експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів.

В окупованому Росією Криму з 2014 року не працюють Національний превентивний механізм та інші незалежні моніторингові місії. Адвокат Микола Полозов, що захищає українців у Криму, наголошує: Росія зробила тортури інструментом репресій та залякувань. При цьому спостережні комісії, які повинні запобігати тортурам у місцях несвободи, насправді лише імітують громадський контроль.

“Треба відзначити, що основними виконавцями катувань щодо громадян України в Криму є представники ФСБ, які розслідують справи терористичної спрямованості, а також Центр протидії екстремізму, який є структурою міністерства внутрішніх справ. Фактично це політична поліція. На півострові з 2014 року зафіксовано більше сотні випадків застосування катувань. Як правило, тортури застосовують одразу після затримання”, – підкреслив адвокат.

Водночас він зазначив, що Україна повинна намагатися фіксувати ці випадки. Але збір інформації ускладнюється тим, що Росія намагається не допустити поширення відомостей про тортури на півострові і не дає жертвам вільно виїхати на материкову частину України.