Незалежність інституції та відповідність міжнародним стандартам: у Києві відбулося експертне обговорення законопроєкту про Омбудсмана
17 грудня 2025 року у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відбулося експертне обговорення “Новий Закон про Уповноваженого. Які зміни необхідні і якими є перспективи прийняття?”. Організатори: Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Центр прав людини ZMINA.
Захід зібрав представників парламенту, Офісу Уповноваженого, правозахисних організацій, а також міжнародних партнерів. Загалом до обговорення долучилося близько 70 учасників з різних регіонів України.
Вони обговорили необхідність оновлення Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, ключові положення, позитивні аспекти та проблемні моменти законопроєкту №13181, його відповідність міжнародним стандартам, а також причини, з яких документ перебуває в парламенті без руху.
Особливу увагу представники громадськості та правозахисники приділили процедурі обрання омбудсмана. Так, запропоноване у законопроєкті голосування за кандидатів відкритим способом на їхню думку не дозволяє депутатам ухвалювати рішення незалежно від політичних фракцій, що робить неможливим обрання справді незалежних кандидатів. На думку експертів, обрання омбудсмана повинно відбуватися шляхом таємного голосування, інакше посада ризикує залишитися квотою певних політиків, а не реально незалежною інституцією з прав людини.
З вітальним словом до учасників звернувся Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, який наголосив на важливості оновлення законодавчої бази для ефективної роботи інституції з прав людини.
Він зазначив, що це є частиною євроінтеграційного курсу України і пов’язаний з виконанням Дорожньої карти з питань верховенства права та умовою збереження статусу “А” у відповідності Паризьким принципам. “Цей закон стане чітким сигналом як для міжнародної спільноти, так і для громадян України про готовність держави вибудовувати сильні та ефективні інституції у сфері захисту прав людини”, — підкреслив Уповноважений.
Альона Луньова, Дмитро ЛубінецьТакож він окреслив ключові новації, передбачені проєктом закону. Йдеться, зокрема, про комплексні зміни, спрямовані на посилення парламентського контролю у сфері прав людини, уточнення вимог до кандидатів на посаду Уповноваженого, зокрема, зниження вікового цензу до 35 років, а також упорядкування інституційної архітектури та створення правових передумов для забезпечення фінансової незалежності інституції.
Окрему увагу, за словами Лубінця, законопроєкт приділяє посиленню гарантій функціонуванняій Національного превентивного механізму, а також закріпленню спеціальних повноважень у сфері захисту прав дитини, протидії дискримінації та міжнародного співробітництва.
Насамкінець Лубінець закликав народних депутатів не відкладати рішення та підтримати законопроєкт у першому читанні з подальшим ґрунтовним доопрацюванням документа в профільному комітеті Верховної Ради України.
Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу Вадим Галайчук у своєму виступі наголосив, що приведення законодавства про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у відповідність до міжнародних стандартів є невід’ємною частиною євроінтеграційних зобов’язань України та одним із важливих елементів виконання критеріїв вступу до Європейського Союзу: “За висновком нашого Комітету, законопроєкт не суперечить європейському праву та Паризьким і Венеціанським принципам. Були зауваження з боку Комітету, які стосувалися рекомендацій більш широкого залучення громадських організацій до процесу підбору кандидатур та стосовно того, яким чином Омбудсман буде реалізовувати ці принципи”.
Вадим Галайчук, Альона ЛуньоваОкрему увагу під час заходу було приділено аналізу положень законопроєкту №13181 з точки зору Паризьких принципів та стандартів діяльності національних інституцій з прав людини. Представники правозахисних організацій наголосили, що в нинішній редакції документ містить низку ризиків для незалежності та інституційної спроможності Уповноваженого.
Голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик зазначила, що ухвалення закону без суттєвого доопрацювання може не посилити, а навпаки — послабити національну інституцію з прав людини.
Вона наголосила, що документ містить низку позитивних положень, які правозахисна спільнота тривалий час підтримувала та адвокатувала. Зокрема, це зниження вікового цензу для кандидатів на посаду Уповноваженого, а також розширення повноважень інституції у сфері міжнародного співробітництва та захисту прав людини. Серед позитивних новацій голова правління ZMINA також назвала надання Уповноваженому права звертатися до Верховної Ради з пропозиціями щодо ратифікації міжнародних договорів у сфері прав людини, сприяння документуванню воєнних злочинів у контексті збройної агресії Росії проти України, участь у поверненні громадян України з території держави-агресора, а також можливість ініціювати створення тимчасових слідчих або спеціальних комісій парламенту.
Водночас Печончик окреслила ключові застереження правозахисної спільноти, які стосуються насамперед залучення громадянського суспільства до діяльності інституції Уповноваженого, зокрема до процедури його обрання.
Тетяна ПечончикЗа її словами, запропонована законопроєктом процедура голосування за кандидатів на посаду Уповноваженого не відповідає міжнародним стандартам: “Паризькі принципи ООН передбачають забезпечення плюралістичного представництва правничих, громадських та інших сил громадянського суспільства в процедурах формування національної інституції з прав людини. Однак у цьому законопроєкті процедура фактично залишається незмінною”.
Другим системним зауваженням очільниця ZMINA назвала надмірно широке коло суб’єктів контролю Уповноваженого. Вона зазначила, що законопроєкт передбачає можливість внесення актів реагування Уповноваженого не лише органам державної влади та місцевого самоврядування, а й громадським об’єднанням, підприємствам та установам, що, на її думку, виходить за межі конституційного мандату інституції.
“Уповноважений має насамперед розглядати скарги щодо порушень прав людини з боку органів публічної влади. Таке широке поширення контрольних повноважень на громадські об’єднання є надмірним і проблемним з точки зору Конституції”, — підкреслила Печончик та додала, що Центр прав людини ZMINA підтримує підхід до ухвалення законопроєкту в першому читанні з подальшим ґрунтовним доопрацюванням з урахуванням зауважень правозахисної спільноти.
Під час обговорення учасники також зосередилися на практичних кроках, необхідних для доопрацювання законопроєкту до другого читання, зокрема — на важливості залучення експертного середовища та міжнародних партнерів до цього процесу.
Менеджерка проєктів з прав людини та доступу до правосуддя Програми розвитку ООН в Україні Світлана Колишко звернула увагу на питання незалежності інституції Уповноваженого та рівня довіри до неї. Вона наголосила, що ефективна робота інституції залежить не лише від формальних норм закону, а й від того, наскільки зрозумілою та захищеною є її незалежність для всіх учасників процесу: “Якщо незалежність не є очевидною і зрозумілою для всіх, навіть професійно сильний керівник завжди перебуватиме під ризиком — або несприйняття, або дострокового припинення повноважень”.
Вона також підкреслила, що фінансова незалежність інституції є ключовою для реалізації розширеного мандату, включно з моніторингом прав людини, виконанням рекомендацій та правопросвітницькою діяльністю. Без належного фінансування неможливо забезпечити ефективність роботи Секретаріату та якісне виконання функцій Уповноваженого.
“В Україні вже є сильна національна інституція з прав людини. Наше завдання — зробити так, щоб вона залишалася незалежною та ставала ще сильнішою”, — підсумувала Колишко.
Світлана КолишкоПрограмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський зазначив, що законопроєкт не вирішує ключових системних проблем інституції. Він також звернув увагу на необхідність окремих реформ у сферах захисту персональних даних та протидії дискримінації, а також на важливість узгодження законодавства з рішенням Конституційного Суду щодо права на звернення громадян.
“Законопроєкт не передбачає участі громадськості у процедурі обрання Уповноваженого, а відкриті голосування створюють ризик політичного впливу. Крім того, необхідні окремі реформи у сферах захисту персональних даних та протидії дискримінації, а також узгодження законодавства з рішенням Конституційного Суду щодо права на звернення громадян”, — підкреслив Яворський.
Він також додав, що запропонована процедура обрання Уповноваженого не гарантує незалежності посади та не передбачає участі громадськості: “У чинній редакції закону кандидат мав би мати досвід правозахисної діяльності, але ця вимога фактично ніколи не виконувалася. Проєкт закону додає положення про “досвід у сфері захисту прав та свобод людини і громадянина впродовж щонайменше десяти років”, проте його зміст і критерії підтвердження залишаються нечіткими та декларативними”.
Володимир ЯворськийМодерувала захід директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
За підсумками обговорення учасники дійшли згоди, що ухвалення нового закону про Уповноваженого можливе лише за умови його суттєвого доопрацювання відповідно до міжнародних стандартів та збереження реальної незалежності інституції.
Нагадаємо, що Центр прав людини ZMINA раніше оприлюднив детальний аналіз законопроєкту №13181, у якому наголосив, що запропонована редакція Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” не повною мірою відповідає міжнародним стандартам, зокрема Паризьким і Венеціанським принципам. Серед ключових зауважень — ризики надмірного впливу парламенту на діяльність Уповноваженого, нечіткі гарантії інституційної незалежності та проблемні підходи до формування і функціонування Секретаріату.
Цей захід організований Центром прав людини ZMINA спільно з Офісом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за підтримки проєкту “Сприяння наближенню України до ЄС у сфері верховенства права” (3*E4U), що реалізується за дорученням Федерального міністерства закордонних справ Німеччини компанією Deutsche Gesellschaft für International Zusammenarbeit (GIZ) GmbH в рамках проєкту “Права людини в центрі європейської інтеграції України”, який Громадська організація “Центр інформації про права людини” реалізує за підтримки GIZ.
