Що має зробити держава у 2026 році: правозахисники презентували 17 кроків для захисту прав постраждалих від війни
3 лютого 2026 року в інформаційному агентстві “Укрінформ” Коаліція організацій, які з 2014 року опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, презентували Дорожню карту законопроєктів та 17 пріоритетних кроків держави на 2026 рік у сфері захисту прав людини в умовах війни — пакет рекомендацій до Президента України, Уряду та Парламенту, спрямований на посилення державної політики щодо захисту прав постраждалого населення, а також на підтримку зв’язків із жителями тимчасово окупованих територій.
Олександра Дворецька, Дмитро Спафаров, Альона Луньова, Ольга Скрипник, Анастасія Бурау, Наталя ЮрловаУ лютому 2026 року минає дванадцять років від початку збройної агресії Російської Федерації проти України. Майже 20% території України досі перебуває під окупацією, щодня тривають бойові дії, а мільйони людей зазнали порушень прав унаслідок війни. Попри “мирні ініціативи” 2025 року Російська Федерація не демонструє готовності припинити агресію та продовжує політику ізоляції жителів тимчасово окупованих територій від України.
Учасники заходу наголосили, що за таких умов формування та реалізація цілісної державної політики із захисту прав постраждалих від війни залишається критично важливим завданням. Водночас станом на початок 2026 року в Уряді відсутній єдиний суб’єкт, відповідальний за формування та реалізацію такої політики, а Верховна Рада України не забезпечує належних темпів ухвалення законодавчих рішень, спрямованих на підтримку постраждалих.
Правозахисники обговорили очікування від 2026 року у сфері захисту прав постраждалих від війни, визначили законодавчі ініціативи, ухвалення яких є пріоритетним, а також звернули увагу на законопроєкти, що можуть становити загрозу правам постраждалих.
Модерувала захід Олександра Дворецька, правозахисниця, співзасновниця БФ “Схід SOS”. Вона зазначила, що презентовані документи є результатом спільної роботи Коаліції організацій, які понад десять років системно працюють із постраждалими від війни: “Вони забезпечують тяглість підходів, ґрунтуються на реальних потребах і досвіді людей та пропонують людиноцентричне бачення державної політики, засноване на правах людини. Це приклад, коли громадянське суспільство формує стратегічні орієнтири у сфері, де відсутній єдиний державний центр відповідальності”.
Олександра ДворецькаДиректорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова наголосила на тому, що в переліку рекомендацій Коаліції вперше цього року з’явився Президент України: “Ми вважаємо, що цього року маємо адресувати частину рекомендацій саме Президенту, тому що ці питання перебувають у сфері його відповідальності. До прикладу, це захист прав постраждалих від війни в процесі мирних перемовин, формування виваженої безпекової стратегії щодо жителів окупованих територій. Ми також переконані, що саме Президент України має комунікувати та координувати питання виїзду дітей та молоді з окупації. Для цієї категорії постраждалих має бути створена комплексна система підтримки на рівні Уряду”.
Луньова також зауважила, що правозахисники очікують від Президента України уваги до визначення в Уряді відповідального за формування та реалізації державної політики щодо постраждалих унаслідок війни. Майже рік відсутності єдиного суб’єкта, відповідального за цей напрямок політики, оприявнює негативні наслідки рішення про ліквідацію профільного Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Альона ЛуньоваГолова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник зупинилася на тому, що необхідно зробити державі для підтримки людей, постраждалих від збройної агресії, зокрема й міжнародних злочинів, скоєних росіянами щодо цивільних.
“Сотні тисяч цивільних постраждали від незаконного позбавлення волі, катувань, насильницьких зникнень, сексуального насильства. Росіяни продовжують скоювати тяжкі злочини проти цивільних. Водночас в державі відсутня комплексна та стала системи державної підтримки постраждалих людей, включаючи цивільних, свавільно позбавлених волі. Тому наші організації наполягають на запровадженні базової системи підтримки для всіх осіб, життю чи здоров’ю яких завдано шкоди через російські злочини, включаючи цивільних, які не мають можливості наразі довести факт позбавлення їх свободи в установленому порядку”, — наголосила правозахисниця.
Ольга СкрипникКерівниця напряму адвокації захисту житлових, майнових та земельних прав БФ “Право на захист” Анастасія Бурау підкреслила необхідність додаткових зусиль для забезпечення належного функціонування національного механізму надання компенсації за житло, знищене та пошкоджене внаслідок збройної агресії проти України: “Минулий рік приніс низку важливих вдосконалень в регулюванні національного компенсаційного механізму, зокрема, визначення порядку дистанційного обстеження знищеного житла та запровадження механізму допомоги окремим категоріям ВПО з тимчасово окупованих територій із використанням житлових ваучерів. Щоправда, останній критично потребує наступного розширення в частині отримувачів такої допомоги. Однак на сьогодні цих кроків недостатньо для усунення існуючих системних прогалин і бар’єрів у доступі до компенсаційного механізму для багатьох постраждалих. Як і раніше, цей механізм залишається недоступним для тих, чиє житло було знищено або пошкоджено до початку повномасштабного вторгнення чи знаходилося станом на 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованих територіях. Забезпечення належного захисту прав таких осіб потребуватиме додаткових зусиль з боку законодавців”.
Анастасія БурауПровідна юристка з аналітики законодавства ГО “Донбас-СОС” Наталя Юрлова акцентувала увагу, що станом на кінець 2025 року в Україні обліковувалось 4,62 мільйони ВПО. Проте кількість ВПО продовжує зростати щодня. Для цих людей внутрішнє переміщення це не тимчасовий епізод, а нова реальність життя.
“Важливим пріоритетом держави має бути безперервність і системність державної політики щодо ВПО. Строк дії попередньої Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2025 року завершився. Водночас оновлена стратегія ще досі не була публічно представлена, обговорена і затверджена. Ми сподіваємось, що у 2026 році Уряд затвердить оновлені стратегічні рамки політики щодо ВПО, забезпечить чітку міжвідомчу координацію, яка буде містити зрозумілі процедури і цифрові рішення. Ключовим інструментом тут має стати “Шлях ВПО” як інтегрована та цифровізована модель супроводу людини на всіх етапах переміщення: від моменту ухвалення рішення про евакуацію до інтеграції та адаптації на новому місцю проживання”, — зазначила Юрлова.
Наталя ЮрловаСпеціаліст з національної адвокації КРИМСОС Дмитро Спафаров зауважив, що попри періодичні меседжі від держави про те, що ми маємо зберігати зв’язок з нашими громадянами, які проживають в окупації, реальні дії часто не відповідають цим меседжам.
Фахівець звертає увагу на системну проблему державного підходу до тимчасово окупованих територій та громадян України, які там проживають: “Станом на початок 2026 року відсутня системна, стала і зрозуміла державна політика щодо ТОТ і громадян України, що там проживають, яка б відповідала меті реінтеграції ТОТ та забезпечувала баланс між національною безпекою і правами та законними інтересами громадян. Існуючий підхід не дає повною мірою реалізовувати свої права громадянам України з ТОТ і ставить їх у вразливе становище, а відтак — він потребує змін з урахуванням об’єктивної реальності тривалої окупації і проживання громадян України на ТОТ”.
Найгострішою Спафаров називає ситуацію з оформленням документів, зокрема для молодих людей, які виїздять із ТОТ на підконтрольну територію України: “Найбільш критичною і такою, що потребує нагальних змін, є ситуація з отриманням паспортів громадянина України вперше, зокрема молодими людьми, які виїздять з ТОТ на підконтрольну територію України (і отримання посвідчення особи на повернення в Україну), оскільки чинна процедура не враховує специфіки тривалого проживання осіб на ТОТ і відсутності цифрового сліду про таких осіб в реєстрах України, а також підхід держави до документів, виданих в окупації, в частині повного невизнання таких документів (крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації та розірвання шлюбу) і неможливості використання відомостей з них. Цей підхід вимагає перегляду шляхом розробки процедури використання відомостей з документів, виданих на ТОТ, для уникнення дискримінації громадян України з ТОТ і усунення перепон в отриманні документів українського державного зразка, і, як наслідок, — у реалізації прав громадян”.
Дмитро СпафаровДовідково
До Коаліції організацій, які опікуються захистом прав людей, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України входять: Центр прав людини ZMINA, ГО “Донбас SOS”, ГО “Крим SOS”, БФ “Право на захист”, БФ “Схід SOS”, ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”, Кримська правозахисна група, ГО “Розуміння кризи”.
Більше про 17 пріоритетних кроків для влади на 2026 рік можна дізнатися на сайті Центру прав людини ZMINA.
Дорожня карта законопроектів доступна за цим посиланням.
Відеозапис заходу можна переглянути на сайті та YouTube-каналі Укрінформу українською та англійською мовами.
