У Чилі відкрили мультимедійну виставку про депортованих українських дітей: ZMINA взяла участь
17 жовтня у Музеї пам’яті та прав людини в Сантьяго (Чилі) відкрилася мультимедійна виставка “No hay niños, hay gente” (“Немає дітей — є люди”), присвячена проблемі незаконної депортації та примусового переміщення українських дітей російськими військами під час повномасштабного вторгнення в Україну.
Проєкт створено спільно ініціативою Президента України Bring Kids Back UA, культурною платформою GogolFest, благодійним фондом “Голоси дітей”, Міжнародним фондом “Відродження”, Музеєм пам’яті та прав людини та Посольством України в Чилі.
У церемонії відкриття взяли участь представники дипломатичного корпусу, Міністерства закордонних справ Чилі, митці, психологи, журналісти, представники правозахисних організацій, зокрема і ZMINA на запрошення Bring Kids Back UA та численні друзі України.
Посол України в Чилі Юрій Дюдін, виступаючи з вітальним словом, звернув увагу на символічне значення місця проведення виставки: “Ми зібралися у місці, яке втілює пам’ять, правду та справедливість, щоб говорити про один із найжахливіших злочинів сучасності — викрадення та незаконну депортацію Росією українських дітей. Вони не є “побічними жертвами” — це люди з власною гідністю та мріями. Кожен малюнок, кожен голос, представлений на цій виставці, — це свідчення болю, сили, надії та незламності”.
Юрій ДюдінПосол підкреслив, що з 2022 року Росія незаконно депортувала десятки тисяч дітей, а фактична кількість, ймовірно, значно більша. Він наголосив, що це системна практика, визнана злочином Міжнародним кримінальним судом, і повернення кожної дитини додому — це моральна місія всього світу.
Директорка музею Марія Фернанда Ґарсія Іррібарен зазначила, для них велика честь приймати цю виставку: “Пам’ять про трагедії минулого має сенс лише тоді, коли вона допомагає запобігати злочинам сьогодення. Сьогодні ми говоримо в унісон із українськими дітьми, їхніми родинами, з усім народом, який бореться за право жити у мирі”.
Вона додала, що мистецтво має силу відновлювати людяність навіть після найтяжчих переживань, і саме через такі ініціативи формується культура пам’яті, заснована на емпатії, гідності та правді.
Куратор виставки, режисер і засновник GogolFest Владислав Троїцький наголосив, що проєкт “No hay niños, hay gente” — спроба зазирнути у серце війни через погляд дітей. Виставка формує чутливість до того, як війна змінює саме поняття дитинства, і ставить глядача перед запитанням: що ми, як суспільство, готові зробити, аби ці діти не залишилися лише у статистиці”.
Владислав ТроїцькийНа відкритті також виступила правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк, яка детально розповіла про системне порушення прав українських дітей: “Десятки тисяч примусово переміщених та депортованих дітей — це лише відома нам цифра. Росія відмовляється надавати інформацію Україні та міжнародним організаціям. Завдяки зусиллям української влади та громадських організацій повернено близько 1 700 дітей. Однак приблизно 1,6 мільйона залишаються на окупованих територіях під контролем РФ”.
Вона пояснила, що дітей продовжують мілітаризувати, а також позбавляють української ідентичності: “Дітей продовжують залучати до воєнізованих класів та молодіжних організацій, переконують, що воювати проти власної держави — їх обов’язок, крадуть українську ідентичність через нав’язані російські паспорти та освіту, а інколи навіть передають на усиновлення в російські сім’ї. Зміна імені та особистих даних робить так, що вони ніколи не дізнаються, що їх позбавили ідентичності”.
Онисія СинюкОнисія Синюк підкреслила, що ці порушення матимуть довготривалі наслідки і закликала до конкретних дій міжнародної спільноти: “Важливо, щоб ця подія стала закликом до дій: підтримувати міжнародний тиск на Росію, посилювати санкції та залучати більше країн до Коаліції по поверненню українських дітей. Індоктринація та мілітаризація дітей, стирання їх ідентичності — це серйозне порушення прав дитини, а не побічний ефект війни”.
Особливе враження на гостей справили виступи українських підлітків — Анни з Харкова та Марти з окупованого Донецька, які поділилися власними переживаннями війни та депортації.
Марта і Анна- Марта Глазкова, 18 років: виросла в окупованому Донецьку, навчалася дистанційно в українській школі, дочекалася повноліття та виїхала до Києва. Навчається в Київському національному лінгвістичному університеті, мріє стати лінгвісткою та вивчати японську мову.
- Анна, 16 років, Харків: героїня відеоісторії про дитинство під час війни та депортації, що увійшла до експозиції.
“Цьому будинку було 135 років і ніколи вже не буде 136. Я малюю людей, малюю будинки, які втратила. Мрію стати архітектором. Думка про те, що можу зробити Харків ще кращим надає мені сил, а ще всі заходи, які ми робимо у Харкові разом з друзями, наші виставки, музикування. Ми робимо це попри все”, — розповідає у відео Анна.
Виставка триватиме у столиці Чилі — Сантьяго у Музеї пам’яті та прав людини до 30 листопада 2025 року, вхід вільний.
